Чому розпад гурту Тартак – втрата не лише для меломанів, але й для громадянського суспільства?

Чому розпад гурту Тартак – втрата не лише для меломанів, але й для громадянського суспільства?

«Початок Тартака – це жорстка авантюра. І скільки років ми існуємо – стільки ця авантюра триває», – так сказав в одному з інтерв’ю Олександр Положинський.


Їхня авантюра тривала понад два десятиліття. Енергійно й драйвово вони випустили 10 альбомів, провели сотні концертів й здобули мільйони прихильників.

20 січня 2022 року гурт Тартак офіційно повідомив про припинення свого існування, що стало сумною подією не лише для відданих фанатів, які ностальгічно ринули переслуховувати їхні хіти, але й для українського суспільства загалом.

Якщо в перші роки творчості вони здобували шалену славу за легку й веселу музику з альбомів «Демографічний вибух» та «Система нервів», яка підпадала під тогочасні тренди й могла відволікти від хаосу в новоствореній державі, то з 2004 року «Тартак» різав по-живому.

Того року їхня гостра соціально-політична композиція  «Я не хочу бути героєм України» віддзеркалювала настрої мільйонів українців і стала неофіційним гімном Помаранчевої революції. Потім громадська акція «Не будь байдужим» і цілий репертуар соціально й політично заангажованих текстів.

 

«Мені багато разів доводилось чути від людей, що вони прийшли на концерт і мали почуття зневіри в майбутньому, в перспективах України, але на концерті вони почули наші пісні, почули ті слова, які я говорив зі сцени, і як люди реагували на ці слова, і віра з’явилась. Це дуже важливо», –  згадував лідер гурту.

 

«Тартак» виріс з «Червоної рути» як український гурт, який співає державною мовою і має стійку громадянську позицію.

Від пісні «Я не хочу» й до останнього альбому «АнТАРТАКтида. Частина Перша» гурт не створював масової комерційної музики. Окрім драйву, ритму й мелодії він давав цінності, вселяв віру й допомагав ставати українцями не на словах, а на ділі.

Чому розпад гурту Тартак – втрата не лише для меломанів, але й для громадянського суспільства?

Чому розпад гурту Тартак – втрата не лише для меломанів, але й для громадянського суспільства?

Ми слухали їхні композиції під помаранчевими прапорами революції й під обстрілами Євромайдану. «Тартак» символізує українську боротьбу після незалежності, він став важливою частиною нашої революції, яка триває ще й досі.

Але його учасники не залишили творчого життя, тому маємо сподівання, що незабаром у нас з’явиться ще немало крутих і легендарних проєктів на кшталт «Тартака». А поки пропонуємо пригадати пісні гурту, які жорстко, але дуже вчасно вписувались в нашу історію.


“Я не хочу”


«На День незалежності 2004 року Тартак вперше наживо виконує пісню «Я Не Хочу». Пісня здобуває неймовірну популярність поміж прихильників гурту, тим не менше, не завжди подобається організаторам концертів та святкових заходів», – згадують учасники Тартака.

Зі слів Олександра:

«Я багато читав, багато спілкувався з різними людьми, багато бачив і чув довкола себе і, як наслідок, багато думав. Всі ці думки крутилися в мені, вирували, бурлили. Я її просто мусив написати, вона просто рвалася на волю. Я нічого не міг з собою зробити. На жаль, люди більше акцентують увагу на приспіві, а весь зміст заховано у куплетах. І чим ближче до кінця пісні, тим більше у ній головного змісту: «А насправді так просто змінити життя! Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття…»».

 

«Я не хочу» стала неофіційним гімном помаранчевої Революції 2004-го. І хоч композиція починається з негативу, але закінчується тим, що потрібно щось змінювати, і саме від нас усе залежить.

Слухачі охрестили її класикою протестної музики й найкращою піснею, що співали на Помаранчевому майдані.


“Земля”


«Земля» – це спільна композиція Олександра Тартака й Riffmaster, яку написали спеціально для наших солдат, що вже декілька років відстоюють державну цілісність і свободу.

Ідею створення пісні висловило Міністерство оборони України і, звісно музиканти не змогли проігнорувати такої пропозиції. Тип паче, що хлопці з гурту Riffmaster і Положинський мають чимало знайомих у зоні АТО.

 

«Коли я писав текст цієї композиції, я бачив в уяві образи наших вояків, про яких постійно читав безліч новин, дописів та статей, дивився фото і відеорепортажі. Фактично, текст було написано майже одразу, але все це я відчував, бачив та пропускав крізь себе», – розповів Сашко Положинський.

 

Мотивацію до написання «Землі» лідер гурту Тартак висловив так: «Хороші пісні завжди потрібні. Мені здається, що наша нова пісня вдалася саме такою. Тож чим більше буде правильних, щирих і чесних композицій – тим краще. Головне, щоб всі вони йшли від душі, а не від розрахунків. Наша – від душі».


“Не кажучи нікому”


«У 2007-му створюється одна з найзнаковіших пісень в творчості Тартака, пісня «Не Кажучи Нікому». Всеукраїнська прем’єра відбулася на День незалежності. А в жовтні, коли відзначалась 65-річниця заснування УПА був презентований і кліп.

Зйомки відбувались у напівзруйнованому Загорівському монастирі на Волині. Місце було вибране не випадково. Саме під стінами цього монастиря 8-11-го вересня 1943-го року, чота УПА під проводом Андрія «Берези» Марценюка мала великий бій з німецькими окупантами.

Черговим, трагічним, пророчим символізмом стає зйомка в цьому кліпі Віктора Гурняка, який зіграв роль загиблого повстанця. А майже рівно через 7 років, з дня оприлюднення кліпу, 19 жовтня 2014 року Віктор загинув від мінометного снаряду», – розповідає «Тартак»

Композиція була записана спільно з Андрієм Підлужним (Нічлава), та свого часу виявилась надто сміливою й патріотичною для «вільної» України та її політичної еліти. Чим зумовила піврічну творчу ізоляцію «Тартака» – без концертів, виступів та запрошень.

Але як казав фронтмен гурту «Фіолет»: «Сашко Положинський двома своїми піснями в питанні визнання УПА зробив набагато більше в свідомості народу, ніж вся діяльність «деяких політичних сил» за всі роки».


“Голос крові”


«Я вірю, я знаю, що рано чи пізно

Мій рід старовинний підніметься грізно!

І міцно стисне кулак свій залізний,

Змете все гниле, що налипло й налізло!»

Пісня «Голос Крові» входить до восьмого альбому гурту Тартак – «Ввічність».

ЇЇ текст Олександр писав у два етапи: спочатку перший куплет, який довго не міг дописати, а через три роки друга частина. Тож вийшла така собі ретроспектива, коли два куплети охоплюють різний історичний час.

Мальовничий кліп до пісні знімали спеціально до Дня Незалежності на дуже знаковій для історії України Хортиці.

 

«У відеокліпі показано зв’язок сучасної України з прадавньою, цей зв’язок не потрібно втрачати, і на цьому зв’язку, як на фундаменті, на колишніх здобутках, на колишніх поразках, виносячи з того всього певний досвід, потрібно будувати нову державу для того, щоби не повторилися ті негаразди і біди, і проблеми, які були у нас у минулому, для того, щоб будувати щасливе майбутнє для наших нащадків» – пояснив Сашко Положинський.

 

Емоції людей щодо пісні вдало ілюструє коментар учасника «Kozak System»: «Якщо існує реінкарнація, то Положик однозначно реінкарнація Тараса Григоровича. Ну, принаймні для мене за такі пісні як «Мій народ», «Ой, нема того», «Я не хочу бути Героєм України», «Мій лицарський хрест»,ну а тепер за черговий шедевр «Голос Крові». Сильно, влучно, круто. Мурашки по тілу. Так відчувати Україну і українців як він, можуть одиниці».


“Люта зима”


Композиція «Люта зима» ввійшла в студійний альбом «Ввічність». Це пісня про зиму, яка багато чого змінила «Руйнуючи простір, зима іде в гості Ховає лице, лютує від злості». Про людей, які страждали й помирали за зміни. Про події й наслідки Євромайдану. ««Пливе кача», пече одначе І ніжний, і мужній однаково плаче».

Кліп до пісні знімали в ніч на 14 лютого в мультимедійному виставкому центрі. Автори відео вирішили не писати для нього якогось особливого сюжету. Натомість вони встановили великі екрани, які показують документальні кадри з подій на Майдані і на фоні яких, хлопці з інструментами виконують «Люту зиму».

 

«Одним з особливих моментів кліпу для Сашка Положинського є кадр останньої пісні одного із хлопців Небесної Сотні — Сашка Капіноса, яку він виконує, граючи на гітарі. Ймовірно, тій самій, яку фронтмен “Тартака” подарував колись Волинській Сотні Самооборони Майдану», – підкреслюють учасники гурту.

 

Ця композиція стала дуже популярною серед користувачів мережі, які назвали її справжнім шедевром, що хвилює й викликає мурашки.


“Мене вже немає”


Ця композиція, як і більшість з альбому «Ввічність», є гостросоціальною. ЇЇ написали задовго до Революції гідності, але склалося так, що в сьогодні вона знову неабияк актуальна.

Коли Олександр Положинський писав цю пісню, то створив збірного героя, який символізував його особисті втрати й великі втрати нашої країни в минулому. Але пророчим чином під час свого виходу, композиція набула нових сенсів: до минулих смертей додалось нове горе Євромайдану та війни з Росією. І по-новому ми відчуваємо слова: «Я загинув у битві Я уже вбитий Довкола мене тіла ворогів».

В 2016 році до пісні випустили видовищний кліп, в якому з’явився театр вогню “Аделаїда” та лідер гурту Олександр Положинський.


“Висота”


Патріотична композиція «Висота / Ніхто Крім Нас» – це сучасна військова пісня присвячена подвигу захисників Донецького аеропорту. Вона стала частиною «Ввічності», хоча спочатку автори не збиралися додавати її в будь-який альбом, адже фактично вона була створена на замовлення.

 

Олександр Положинський розповів, що написати цю пісню його попросили десантники:

 

“На нашому сайті я побачив, що хтось із бійців залишив прохання створити композицію для українських десантників, а трохи пізніше одна моя знайома по телебаченню поспілкувалася з кимось із високопосадовців Міністерства оборони, який їй також скаржився, що нашим солдатам не вистачає сучасних актуальних військових пісень”.

 

Подвійну назву сингл отримав через непевність групи: з одного боку найбільш логічною назвою згідно з текстом  є «Ніхто Крім Нас», але пісня з такою назвою вже існувала, тому з’явились ще два варіанти: «Висота» та «Для Нас З Тобою». Щоб розв’язати цю проблему, Сашко Положинський навіть звертався за думкою до прихильників «Тартака» в соціальних мережах.

Згодом він казав, що, створюючи «Висоту», вони не намагалися робити щось особливе в музичному плані, просто хотіли створити щось змістовне і надихаюче.

 

Анастасія Ткачук


Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!

А це карта приватбанку:

4149 4991 1010 5317

А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.