Це наш український Ганді. Андрій Хливнюк про виставу Burning Doors та важливість боротьби за Олега Сенцова

«Вистава Burning Doors стала світовим бестселером. New York Times назвала її третьою найбільшою театральною подією 2017 року. Вистава, яка отримала п’ять зірок від Reviews Gate. British Theatre Guide написали: “Вони відображають найменш привабливі аспекти життя по той бік колишньої “залізної завіси”. Це вистава, яка гримить в світі. Зараз вони в Австралії, а 6 і 7 листопада 2018 року будуть в Києві. Це фантастична штука. Уявіть собі: космічний театральний успіх вистави з українським контекстом, вистави про українця, де головна частина, кульмінація цієї вистави якраз присвячена Сенцову і допитам його тощо. І як актори це показали своїми тілами. Тобто це не є просто розмова, не просто діалоги, це фізично показано акторами. І повірте, вони вас не залишать байдужими», пише Новое Время. 

 «Це була моя мрія і справа честі: привезти в Україну виставу про Україну. Головною темою цієї вистави є неможливість політичного кріпацтва в 21 сторіччі. Головною особою є Олег Сенцов. І акції, які після цієї вистави відбуваються у всіх країнах без виключення, це акції на підтримку українських політичних в’язнів з єдиною метою – повернути їх додому».

«Я був на декількох розмовах після вистави, коли аудиторія не залишає зал, і люди іноді питають: “Як вдалося вам вигадати таку круту історію? Наскільки талановиті ви люди – режисери і продюсери!” І коли вони дізнаються, що це правда, це те, що відбувається, це насправді художнє переосмислення фактів 2014 року – це шокує людей».

«Сенцов – це наш сьогоднішній український Ганді, це наш сьогоднішній Вацлав Гавел. У світі це чудово розуміють. Його особа вже має дуже серйозну медійність. Дехто з тих, хто думає, що все так минеться, і можна це замовчати, вони якраз на цьому прикладі зрозуміють, що таке медійний кийок. Я дуже дякую таким крутим і небайдужим людям, які не є етнічними українцями чи громадянами нашої країни, але яким не байдужі справедливість і доля всіх нас».«Ця вистава не несе ні національної, на якоїсь іншої правої символіки. Це художній твір, в основі якого є реальні долі реальних людей і реальна ситуація з 2014 і аж по сьогодні. Тому що ця ситуація триває, і поки що не на свободі наші люди, поки що війна ця не закінчилася, на жаль. Але я хотів би підкреслити, що це не втома, не спроба вас “нагрузити”. Ні. Ви йдете на світовий успіх, на беззаперечний суперхіт. Так, там є соціальна складова, вона значуща, дуже серйозна, але перш за все – це художня театральна вистава, яка захоплює».

 «В цій виставі бере участь безпосередньо одна із учасниць Pussy Riot, яка відсиділа за свою акцію. Уявіть собі: акція тривала 30 секунд, а отримала вона за це декілька років ув’язнення. І вона особисто сама розповідає свою історію. Це шокує».

«Я для себе зрозумів вже декілька років тому, що просто жити для себе, займатись бізнес as usual, як кажуть американці, вже не сила. І якщо кожен з нас може щось трохи змінити в своїй сфері, щось сказати і це почують люди, і світ стане хоча б на маленьку крихту кращим, то це супер, це дуже правильно. І стидатись цього не слід. Я частенько чую: «А що, пісні скінчилися? Все вже: пішла соцпраця, політика?» Але, люди, уявіть собі, це реальність. Якщо ми її будемо ігнорувати, боячись відгуків не таких, як ми чекали, то нічого не зміниться».

«Крім вистави і акції на підтримку, які вже відбулися, на сьогоднішній день готується до виходу документальне кіно, яке ми разом зняли з Міжнародною асоціацією журналістів. Кіно буде називатися Return Ticket, воно також, по великому рахунку, присвячено Сенцову і нашим хлопцям в полоні».

«Ми всі разом, ми є одне ціле, в нас є спільні якісь пріоритети, один із яких дуже простий і важливий – свобода, за яку і зараз, сьогодні і вчора віддають життя наші солдати і цивільні. І тому кожен новий день для мене, кожне нове інтерв’ю, в якому я говорю про цю проблему, це прайм-тайм. І “впрягаюсь” я сюди на 100%, тому що це те, чого би я хотів, якби опинився на місці цієї людини. А я, і ви могли б, це могло статися. І, опинившись за свої погляди за ґратами, мені би дуже хотілося, щоб про мене не забули. Щоб за мене говорили і говорили голосно, не думаючи про те, скільки коштують ці три хвилини цього ефірного часу, тому що людське життя набагато більш дорожче, особливо таких людей, які мають сміливість».

«Акції Save або Free Oleg Sentsov тривають вже не один місяць. І я не хочу сказати, що втомився, але вже звик до того, що ми кричимо зі всіх медіа можливих і доступних нам про цю проблему в світі на обох континентах. І якщо ви хочете допомогти, але не знаєте, як це зробити – отримайте велетенський кайф від супер крутої художньої вистави і підтримайте сім’ї політичних бранців. Якщо ви не можете бути в ці дати там, і хочете підвісити квиток – можна це зробити. Це просто фантастична вистава, свідком якої я був неодноразово, і ще раз залюбки піду. Отже, 6 і 7 листопада Театр імені Івана Франка, BFТ Theatre, Burning Doors».