Реклама, унітаз, корови в пенсне і циліндрах: про що писав революційний поет Гео Коляда
Керуючись цією логікою, сьогодні поети б мали писати про ІТ, біткоїн, маркетинг, Ілона Маска та штучний інтелект. Бо завжди, от завжди-завжди література промовляла до тем прогресу, поступу, вела вперед натовпи. Розбираємося, у який спосіб це робив Гео Коляда, який народився 3 лютого 1904 року.
Конфлікт ментальності й технології
До речі, тема конфлікту ментальності й технології, це якраз про сьогодення. Так що, тексти Гео Коляди будуть дуже актуальними й нині, навіть попри те, що конфлікт психології людини й технічного прогресу сторічної давнини, відрізняється від такого ж конфлікту сьогодні. В чому ж актуальність? Сьогодні люди втомлені від соцмереж, бояться ядерної війни. Не всі можуть опанувати сучасні технології та прекрасно розуміють, що в такому випадку лишаться без роботи. А безробіття – це просто чума для сучасної людини.
Гео Коляда, або ж як він ще підписувався – Грицько технічний прогрес просто боготворив, любив, шанував та прославляв. Поети-футуристи, в принципі, всі так робили. Ось його вірш зі збірки «Золоті кучері»:
Як поет розбурханий натхненням
Поставить крапку над твором своїм
Так літун загвинтив пропелером
У блакитний деревовий ліс.
Хмари пливли тихоокеаненно
Ледві рухалися димно.
Лиш аеро-оброяленно
Гойдався над ними вимпелом.
А у низу коні тараканно
Бігли кудись за трамваями
І було все так бездоганно
Низ — і верх — з аеропланами.
Гео Коляда “Золоті Кучері”
Коляда бачить красу в тому, що літаки, трамваї та інші новітні технології порушують красу сіл, міст, спокій та мальовничість природи. Як то кажуть – йому норм. Звісно, погляд Гео Коляди – це не репрезентативне соціалістичне, йой, соціологічне опитування. Нагадаю, що селяни, коли вперше бачили потяг, котрий мчиться колією через село та викидає клуби чорного диму – селяни, вони просто падали на коліна, тікали, хрестилися й думали, що то сатана.
І тут то ми й бачимо конфлікт: Гео Коляда радіє прогресу, селяни вважають, що це антихрист прийшов та матюкаються на прогрес. Згадайте відоме відео з інтернету, де бабця кричить «набуя мені ваш інтернет, він на накуй не нужен». От вам і конфлікт ментальності й технології.
Йдемо далі. Вірш «Портфель. Люлька. Годинник Мозера» починається такими рядками:
Поет одержав гроші за свої поемофільми.
З великою насолодою він чекав на гонорар. Нарешті одержав.
Тут йде мова про те, що у добу технологій, у час коли з’являється кінематограф, поет має куди більше способів заробітку. Наприклад – писати сценарії для кіно. Точно знаємо, що на ниві кіновиробництва працював Михайль Семенко, лідер українського руху поетів-футуристів.
Гео Коляда перебував у цьому середовищі й не міг не радіти – жити й зароблять літературою то є мрія багатьох поетів сьогодні. Однак, технології цьому не сприяють – інстаграм-блогери популярніші за поетів. Це факт. А сто років тому головними інфлюенсерами були все ж поети й Гео Коляда це розумів.
Жіноча тема
Продовжуючи тематичне меню поезії Гео Коляди не можна не згадати про його інтерес до жіночої теми. Одразу скажемо: до цієї теми зверталися всі, от у прямому сенсі цього слова – всі угрупування літераторів. Якщо Віктор Домонтович, близький до грона неокласиків, не дуже любив писати про фабрики, заводи й техніку, то жіночій темі він присвятив цілий роман «Дівчина з ведмедиком». Там головна героїня промовляє, що вона не хоче належати чоловіку, не хоче виходити заміж, бо так хоче її батько, що вона належить собі й крапка.
Гео Коляда розкриває жіночу тему в поезії під іншим кутом:
У тебе прекрасні пурпуром гаптовані губи!
Фарбоване обличчя твоє нагадує декорацію в театрі.
О, ти жінко міста – повія чи жінка
З тонкими кучерями золотого відтінку!
Дійсно, тема проституції гостро постала після революції, коли суспільство переживало проблеми післявоєнної відбудови, безробіття та нового облаштування країни. Плюс, цю тему можна й треба розглядати в контексті глобального переїзду людей із міста в село. Вигляд сільської та міської жінки – кардинально різний, а тому стильно-вдягнуту, нафарбовану міську жінку легко могли сприйняти за повію. Ця негативна конотація й досі існує в наших містах, тож Гео Коляда – ну дуже й дуже актуальний.
Гео Коляда. Фото з книги Невідомий – Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927). – Харків: ДВУ, 1928. – Т.1: Біо-бібліографічний;
Все ж такий й сам Коляда культивує такий жіночий образ – кокетуючої красуні, яка за його словами «зраджує», хоча вільна сексуальна культура активно пропагувалася тогочасними митцями й секс із багатьма партнерами не завжди сприймався як щось аморальне, а навпаки – був демо-версією нової моралі.
Інші вірші Коляди, в яких героїнями є жінки – то любовна лірика.
Нотки сюрреалізму
Футуризм питомо розвивався у великому контексті модернізації літератури. Й тому дуже часто поети-футуристи бралися за вплітання у свої тексти символістських мотивів. Та інколи й узагалі вгорали по сюрреалізму. Ось такий вірш:
Корови з ратицями в пенсне і циліндрах били ратицями об землю, здіймали до неба голови й задирали хвости…
Корови казали промови.
Промови складалися з трьох літер –
М У Е…
…Це капіталісти, але не вікно! –
Тварин у пенсне й циліндрах можна бачити й в сучасних фільмах. Наприклад, у комедії «Мільйон способів втратити голову», яку зняв Сет МакФарлейна, описується ситуація де вівці танцюють у пенсне і капелюхах. От бачите, навіть Голлівудські режисери читають Гео Коляду.
ВАТЕР-КЛОЗЕТ
Ну й звісно, Гео як поет-футурист не міг не оспівати унітази. Ні, ми зараз не жартуємо. Він натхненно писав поезію про те, що тепер у кожній квартирі є туалет, ванна й унітаз, який змиває воду:
Кожен поверх, кожна квартира маж ватер…
По обіді і ранком в нього сідають.
Він сімфонить водою і лоскоче запахом.
До ватера ідуть пішки.
Приїжджають із сіл і хуторів до міста.
Вони не звикли до ватера.
Вони звикли сідати за хатою або в кущах.
І про щось думати, чи, може, кряхтіти…
Маркетингові поезії
Гео Коляда дуже захоплювався рекламою. Ні, він не був рекламником, як, наприклад Маяковський, він просто писав про красу рекламу, як невіддільної (частина/ознака) частини новітнього міського простору. Ось:
Реклами електрою б’ють
Золотими Струганками літери роблять синій утюг
В мізок – серце проскакує
І те що реклами кричать
Флегматично розгладжує
А потім Фуганком золотим
Мислить шліфує реклама
І гудить в голові один мотив
Купляйте бакалейні крами!
Отакий він – Гео Коляда. Нажаль, прожив зовсім недовге життя. До речі: це фантастика, але він не став жертвою Розстріляного Відродження. Гео загинув 1941 року десь під Москвою. Хоча, Юрій Винничук пише, що Коляда отримав поранення й помер вже у госпіталі десь в Білорусі. У будь-якому випадку, дуже крутий поет, котрий заслуговує на увагу.
Роман Коржик
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment