Війна Ізраїлю та Палестину: до чорта – ХАМАС, на смітник – лібералів, хай живе самоврядування

про що анархісти пісню завели?

кажуть вони – світом керують козли!

рогатій скотині – місце в сараї!

вільна Палестина – вільний Ізраїль!

вільними народи мають бути усі,

капіталізм зігує попсі!

фашисти на екранах,

фашисти на сцені –

санта клауса трахають олені!

олені олені,

люди знедолені!

приспані роботою

та відфутболені!

данте читають буржуазні міністри –

у робітників готові каністри!   

Ця поезія редактора журналу «Артіль» говорить нам, що питання Палестини та Ізраїлю – це показова ситуація, котра проливає світло на дуже важливу тезу: робітники мають обʼєднатися у боротьбі  як проти проти ліберальної влади єврейської держави, так і проти ісламістської диктатури, котра спонсорує терористів з організації ХАМАС.

Про це пише редакція журналу Артіль. 

Євреї та араби з давніх-давен жили на цій землі. І обидва народи зазнавали репресій та насилля з боку рабовласницьких і феодальних держав.

Коли у 19 столітті євреї почали повертатися в ці краї та скуповувати землі, то продажем займалися арабські і турецькі феодали, а не прості робітники і селяни Палестини.

Коли у 20 столітті на землю обітовану мігрували єврейські соціалісти, які боролися за створення держави Ізраїль, то американський і британський капітал підтримував політичних активістів сіонізму.

Що більше – сіоністи-соціалісти були настільки радикальними, що вбивали ортодоксальних євреїв, бо ті виступали  проти створення незалежної єврейської держави. І ця ситуація підсвічує нам ще один дуже показовий момент: юдейські священники проповідували сакральну ідею – повернення євреїв на землю обітовану.

Клерикальна юдейська еліта бачила це як дуже далеку, магічну, фантастичну реальність, а тому спокійно почувалася, доїла гроші з простих євреїв, прикривалася релігійними ідеями та відкладала візію створення єврейської державності.

Простіше кажучи – поки єврейська держава є лишень далекою дійсністю, релігійна еліта на коні та з повними кишенями грошей. Як тільки єврейська держава стає реальністю, релігійні юдейські лідери втрачають своє місце під сонцем, бо тепер частина євреїв починає служити політичним та військовим вождям, а не релігійним.