Бандера — Гордон чи Пардон? Як молодий націоналіст займався журналістикою
Ідеолог українського націоналізму та провідник ОУН Степан Бандера вмів добре писати. Не просто писати, а ДОБРЕ писати. А письменницькі навички не падають з небес на голову, мов манна небесна. Потрібно писати щодня, писати регулярно. І бажано не лишень у шухляду, а й публікувати своє письмо, перетворювати його на чтиво.
Розповідаємо коротесеньку історію, як Степан Бандера займався журналістикою, чому він — Гордон й чому це скоріш за все помилка істориків, але можливо й ні, бо все може бути.
1928 року юного Степана беруть до таємної, підпільної революційної двіжухи, яка звалася Українська військова організація. Спочатку він йде до відділу розвідки, а потім його переводять у відділ пропаганди.
Задача майбутнього лідера ОУН ясна, мов білий день: організовувати друк газет, журналів, брошур, в яких УВО агітує українців вступати до організації, саботувати польську економіку та вимагати прав і свобод для свого народу.
Саботаж польської економіки — взагалі топ акція. Поляки не створюють українських шкіл, бібліотек, забороняють розвивати український університет так ще й бізнесом не дають нормально займатися: українці не мали права виробляти алкоголь і цигарки, бо поляки забрали це собі, перетворивши найприбутковіший бізнес на свою монополію.
Степан Бандера, по-суті, контент-мейкер того часу: організовує випуск різноманітної преси, в тому й числі гумористичних журналів. І правильно: ворога треба критикувати не тільки на серйозних мармизах, а й з гумором, дотепом.
Бандера пише статті в гумористичний журнал “Гордість Нації”. І там він підписується псевдонімом Матвій Гордон.
Бандера — Гордон? Що???? Аааааааа!!!
Однак не будемо поспішати з висновками. Проведемо факт-чек й дізнаємося чи це реально правда?
Історик Микола Посівнич у статті “Молодість Степана Бандери” пише, що наш герой взяв псевдонім Матвій Гордон та посилається на книгу Петра Мірчука “Нарис історії ОУН”.
Ось скрін зі статті Посівнича:
Ми чекнули книгу Петра Мірчука й на її сторінках знайшли лиш одну згадку про роботу Бандери в цьому журналі. І там Мірчук пише, що Бандера не Гордон, а Пардон.
Ось скрін:
У цій ситуації Степан Бандера міг обрати будь-який з нікнеймів.
Нік Гордон міг бути, бо в українських журналах Галичини існувала мода на прізвиська взяті з епохи козацтва. Іван Франко підписувався як Джеджалик, відсилаючись до козацького полковника епохи Хмельницького Філона Джеджалія.
Відомо, що серед козаків на Січі був шотландець з прізвищем Гордон.
А щодо ніку Пардон, тут все просто: журнал “Гордість нації” був гумористичний, а в сатиричних театральних сценках того часу любили використовувати фразу “пардон”.
Хто помиляється? Посівнич чи Мірчук?
Аби остаточно закрити це питання треба знайти журнал “Гордість Нації” й на власні очі побачити це.
Поки ми шукаємо цей журнал, підтримайте Артефакт поширенням і донатом, щоби далі могли продовжувати наші дослідження та продукувати цікавий контент:
Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!
Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.
Моно: 5375 4141 3251 9074
Приват: 5168 7456 1163 3030
Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:
Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com
А ще у нас є крутий інстаграм – підпишіться, будь-ласочки:
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Post a comment