Не твори собі політичного кумира. Про що говорить філософія “Гри престолів”

“Гра престолів” піднімає вічні сюжети, але підважує точки зору, з яких ми звикли на них дивитися. Персонажі розвиваються не завжди так, як нам хотілося. І ми не готові з цим змиритися.

Так вважає філософиня Любов Терехова. Розповіла про сенси в книжках Джорджа Мартіна й серіалі телеканалу HBO, пише журнал “Країна”.

“Основна тема “Гри престолів” – влада. Данерис Таргарієн позиціонує себе як справедлива правителька. Віримо, що вона змінить на краще суспільний лад. Фінал збиває з ніг. Героїня руйнує столицю Сімох Королівств. Це удар під дих.

Влада змінює. Краще не слухати, а дивитися на вчинки.

Данерис говорила про справедливість і звільнення рабів, а її дії диктували травми. Те, що боліло в конкретний момент. Хоча була переконана у своїй правоті, але любила передусім славу, владу. Хотіла, щоб її шанували й обожнювали. Реалізовувала особисті, а не глобальні цілі.

Ми не можемо примиритися з трагедією. Бо це завжди смерть – буквальна чи принципів та ідеалів. У цій ситуації обидва пункти зійшлися.

Історія принцеси нагадує: не твори собі кумира. Особливо політичного. Данерис настільки яскрава, що всі поклали на неї сподівання: все само собою стане добре, коли прийде до влади. Нам хочеться їй вірити, не помічаючи очевидних проблем. Фінал показує, що було б зі світом, якби вона посіла трон”, – каже Любов Терехова.