Іванка Шкромида: «Мені не потрібні сотні цифр і дат – я потребую історій» (інтерв’ю)

Іванка Шкромида розповідає про класиків світової літературі у циклі аудіопрограм «Акустика тіней». Ми вважаємо, що це крутий наукпоп, а Іванка просто вишукує цікавезні факти про письменників та цікаво їх подає, беручи коментарі в українських знавців літератури.  


Іванко, ти створюєш подкасти або ж цикли аудіопередач про літературу «Акустика тіней». Наче й штука не нова, радіоведучі завжди вигадували свої авторські програми про письменників. Та все ж твій проект відрізняється від усього того, що є у медійному полі української культурної журналістики. Це, так би мовити, наукпоп, ти популяризуєш літературознавство, філологію, бо у твоїй програмі є науковий та професійний компонент – філологи, перекладачі, письменники говорять про відомих авторів.

 

Скажи, як ти бачиш розвиток популярної науки саме в гуманітарній сфері? Що таке взагалі гуманітарний наукпоп в Україні сьогодні і що з цього всього може вийти?

 

Чесно кажучи, ніколи не думала, що мій проект можна зарахувати до наукпоп. Тому коментувати це тяжко. Мене дуже гріє думка, що останнім часом з’явилася тенденція розповідати про складні речі (у будь-якій сфері) просто, доступно та по-сучасному, тобто без зайвого пафосу. Аудиторія завжди тяжіла і тяжітиме до подібного формату – книг, передач, блогів, статей та будь-чого.

Коли ти робила свою програму, то дивилася на те, які ще подібні медіа-проекти в українському інфопросторі? Кого можеш виділити, пригадати, відзначити?

 

Звісно, я шукала україномовні подкасти на літературну тематику, але таких у 2016-у було зовсім мало. От пам’ятаю лише проект Ірини Славінської для Громадського радіо. З іншого боку я намагалася знайти саме якісний критичний україномовний контент, але такого зовсім не трапилося мені. Тому опиратися саме на український досвід подкасту сенсу не було. Довелося вигадувати концепт з нуля.

Слухати всі випуски проекту “Акустика тіней” можна – тут. 

Герої твоїх програм – письменники уже зі світовою славою: Буковскі, Орвелл, Керуак. Чим ти керуєшся, коли обираєш головного нового випуску?

 

Банально покладаюся на власний смак. Безперечно, спочатку мені було найцікавіше розповідати про своїх улюблених письменників. Досліджувала тих, чия література сильно на мене вплинула. Але пізніше я трішки змінила вектор роботи – вирішила приглянутися до тих світових класиків, чиї книги зараз найбільше на слуху.

 

Тоді хто з класиків зараз на слуху і чому? 

 

Зараз на популярність класиків впливають власне топові українські видавництва.

На слуху Гемінґвей, Борхес, Кізі, Орвелл, Кафка тощо.

Чому так – важко сказати. Деякі видавництва вперше видають українською певні книги класиків – і привертають таким чином увагу до конкретних імен. Інші ж письменники як ніколи є близькими нашій сучасності в проблематиці своїх творів. А є і безсмертні у своїй актуальності класики, як-от Гемінґвей.

 Ð¡Ð²Ñ–тлина від Акустика тіней. Подкаст.

Поки вийшло 13 програм. Всі вони – про закордонних авторів. Про українських плануєш робити, чи твоя програма присвячена лишень зарубіжним письменникам?

 

«Акустика тіней» – це виключно проект про класиків зарубіжної літератури, тому епізодів про українських письменників тут не буде.

 

Як знаходиш цікаві факти про авторів? Про класиків літератури вже купу всього написано та знято, здається, нового вже й не скажеш. Чи скажеш?

 

Доводиться читати все, що тільки трапляється під руку. На жаль, у мене немає часу на бібліотеки, але намагаюся шукати якісну критику принаймні в мережі. Найчастіше унікальними фактами діляться власне експерти, вони ж радять літературу, книги, передачі тощо. Насправді в цьому проекті я не ставлю за мету вишукувати щось геть унікальне.

Головне – розповісти про письменника цікаво, максимально захопити слухачів, аби їм захотілося почитати книги, подумати, можливо, змінити погляди на якісь життєві явища. Адже кожен епізод має в собі нитку філософії.

 

А що на твою думку означає «цікаво розповісти про письменника»?

 

Без зайвого пафосу. Мені не потрібні сотні цифр і дат – я потребую історій: веселих, сумних, абсурдних, будь-яких. Історій, які дають мені уявлення, якою людиною був той чи інший письменник, як він реагував на події свого життя, як спілкувався, які мав побутові звички. Мені буде цікаво, якщо я максимально вималюю в своїх уяві того чоловіка чи жінку і скажу собі: «Ого, нічого собі!» Тому, прослухавши мій подкаст, ви не зможете чітко відтворити життєву хронологію класиків, але запам’ятаєте, що Трумен Капоте називав себе «лежачим письменником», бо зазвичай писав, перебуваючи в горизонтальному положенні; а дружина Екзюпері мала пристрасть до алкоголю і мотивувала чоловіка до письменництва утриманням від інтимної близькості.

Чому ти обрала формат подкасту, а не відео? Чому не пішла з проектом на радіо чи в якесь видання, телеканал?

 

Для якісного відео потрібно дуже багато ресурсів, формат подкасту – це бюджетно і доступно. Адже суть подкасту в чому? Щоб завантажити епізод собі на ґаджет – і слухати будь-де, незалежно від наявності Інтернету. Це максимально зручно.

 

Іти з проектом в якесь комерційне ЗМІ не бачу потреби, тому що це обмежуватиме мене – чи то в хронометражі, чи в темах. Тим паче що зараз мені не вдається випускати «Акустику тіней» з конкретною періодичністю. А якому виданню потрібен продукт, який з’являється незрозуміло коли. На щастя Інтернет дозволяє успішно знаходити свою аудиторію, тому абсолютно не бачу потреби залежати від когось.

 

Чи задумувалася над монетизацією проекту? І як взагалі можна монетизувати культурні медіа-проекти в Україні?

 

Питання монетизації муляє мене щодня, але поки до реалізації так і не беруся. Звісно, можна шукати спонсора чи партнера під проект, можна зробити проект платним, щоб за нього потрібно було сплачувати бодай 10 гривень за епізод. Можна продати проект якомусь ЗМІ. Та варіантів вдосталь насправді.

Ти не думала, що «Акустика тіней» могла би колись стати книгою? Історії про письменників, думки професіоналів, розповіді, цікаві факти…

 

Така ідея була, але мені здається, що інформація, яка звучить в подкастах, не підійде для книги. Адже унікального контенту в епізодах звучить не так уже й багато. Всі ми здебільшого озвучуємо якраз-таки думки з різних книг критичних. Тому переписувати те, що вже було написано до нас, не бачу сенсу.

 

А чому взагалі «Акустика тіней»? Звідки така назва? Неймінг – це взагалі цікава тема, інколи хвора, якщо подивитися на культурний простір України. Але назва твого проекту звучить солідно та інтригуюче. Тож поясни, будь ласка, за неймінг…

 

Історія про те, як я вигадувала назву, для мене, як у тумані. Пригадую що я думала над цим десь тиждень, не більше, тому що поставила собі чіткий дедлайн для цього завдання. Мені потрібно була дещо фантасмагорична назва, тому що я планувала робити проект атмосферним. І здається, що ідеальний неймінг таки вдалося знайти. «Акустика» тому що проект аудіальний, а «тіней», бо література класиків, які вже відійшли у вічність, досі тягнеться за нами.

Маєш стратегічне і далекоглядне бачення «Акустики тіней»? Куди зараз рухаєшся? Які плани на наступний рік? На два, три, десять років?

 

Люблю «Акустику тіней» за те, що зовсім нічого не планую. Це імпульсивний проект.

Мені важко передбачити, наскільки довго я ще зможу ним займатися, бо насправді це досить важко, зважаючи на повсякденну зайнятість. Що говорити, якщо я навіть план наступних випусків не можу зробити, бо ніколи не певна, що той чи інший письменник зійдеться з моїм станом чи настроєм на той час, коли я розроблятиму епізод.

 

На думку російського літературознавця Дмитра Бикова «Бог створив людину, щоби було що почитати?». Чи не бачиш ти літературу та розмови про неї чи не єдиним виправданням існування людства? Усе життя – сюжет, пригоди, а хтось це вусе записує, хтось видає. Ну а Бог, чи якась інша вища сила-субстанція читає…

Інколи я справді бачу в літературі більше сенсу, ніж в реальному житті. Дуже багато думок з книг накладаю на своє існування. Але це все відносно. Вважати літературу «єдиним виправданням існування людства» – як на мене, це занадто. Тому що люди створюють багато чого крутого, що не менше впливає на нас.

Розмовляв: Роман Коржик

Редакторка: Іванка Урда

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *