За вашу і нашу свободу. УПА, демократія та права людини

Нещодавно Україна відсвяткувала 75 – ту річницю створення Української повстанської армії. Всі ми знаємо, що УПА боролася за незалежну Україну. Але якою бійці та командування бачили цю Україну?

 

Європа в міжвоєнний період – ера популярності тоталітарних режимів. Тренд на сильну руку вождя переживав свої золоті часи. Якщо ти якийсь італієць, що бігає в чорній сорочці і двіжує за Муссоліні, знай – всі дівчата твої.

То, що ж ОУН (УПА було бойовим крилом саме ОУН, а якщо ще точніше ОУН(р) – бандерівської) хотіло побудувати на теренах України вождистську державу зі своїм власним Гітлером? Спочатку так. Але в 1940 – вих все змінилося.

Українську Державу збиралися будувати на засадах демократизму, особистої свободи та непорушності прав людини.

То які ж демократичні елементи та права людини мали бути втілені в майбутній Україні?

 – Виборність органів влади та можливість обиратися та бути вибраним.

Вже в 1943 році провід ОУН – УПА зрозумів – управління країною не може здійснюватися лідерами партії, а потрібно створювати певний позапартійний представницький орган.

Йшлося навіть не про проект післявоєнної побудови державного апарату, приступити до створення якогось органу влади потрібно було негайно. Цим органом стала Українська головна визвольна рада, що об’єднала представників різних регіонів України та різних політичних сил.

Обговорювалося і те, що мають бути створені органи місцевого самоврядування. Вони мали створюватися за демократичним виборним принципом та з умовою участі громади в управлінні своїм краєм. Мали бути створені сільські та районні ради, склад яких мав бути вибраний місцевими жителями

 – Право кожної нації на самовизначення.

Совковий (читай російський) імперіалізм – лютий ворог ОУН та УПА. То, як не задуматися над майбутнім переформатуванням цієї тюрми народів? А відбуватися це переформатування мало за принципом самовизначення націй.

Так у листопаді 1943 на Волині відбулася конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. Участь в ній прийняло 39 делегатів від 13 національних меншин СРСР. Конференція мала скоріше символічне значення, але декларувала – українські націоналісти виступають за право кожного народу створити власну державу.

УПА часто звинувачують в шовінізмі, але це вигадки московських та варшавських мракобісів. Націоналісти не тільки декларували терпимість до нацменшин, але й запрошували в свої ряди всіх хто був готовий воювати проти СРСР, будь ти навіть росіянином чи євреєм.

Так Степан Семенюк( в 40-ві голова політичного відділу воєнної округи УПА), в інтерв’ю «УНІАН», заявив:

 – При УПА були відділи національних меншин – узбецький, казахський, азерський, була сотня росіян. І євреї були. Росіяни не хотіли воювати проти червоних партизан та проти росіян. І ми їх не змушували.

Мислили глобально. УПА боролись:

 – Зa нoвий спpаведливкй мiжнapoдний лaд i пoрядoк в свiтi, пoбудoвaний нa пoшaнувaннi пpaв кoжнoгo наpoдy на йoго незaлeжність тa всестoрoннiй poзвитoк y влaсннx дepжaвних формах. 

Боролися не лише проти радянського, а й проти польського та німецького імперіалізму.

 – Освічений народ – сильна країна.

Звісно, що провід це розумів. Планувалося створити систему освіти.

Так говорили про створення народних, середніх і фахових шкіл. Доступне навчання – забезпечення права народу на освіту (так це право і привілегія, а сучасний школяр уроки прогулює, соромно має бути).

Варто зазначити, що вчителі крім своєї професійної діяльності, мали б займатися також громадською роботою, працювати поміж населення

 – Право на гідний рівень життя.

ОУН та УПА можна сміливо назвати народними організаціями (зараз слово «народний» соромно і використовувати, адже кожен олігархічний політичний проект намагається виставити себе народним, але все ж).

80% бійців УПА були селянами. Зрозуміло, що селянські інтереси відстоювалися першочергово.

 – За нoвий спpaвeдливий лaд i пopядoк в Укpaїнi бeз пaнiв, пoмiщикiв, капiтaлicтiв тa 6oльшeвицькиx комісарів, – говорять нам тодішні оунівські піарники та СММщики зі шпальті часопису «До зброї».

Мали бути створені комісії по розподілу земель. Для наділення малоземельних селян ділянками, мали бути використані колгоспні, фільваркові та монастирські землі, а також ті, які залишили польські поселенці. Втілення цього задуму дозволило б покращити матеріальний стан українського селянина, джерелом заробітку якого було власне земельне господарство.

Отака вона УПА, що боролася за людські права та свободи.

В зверненні президій ВР УРСР до вояків УПА, бійці – повстанці названі «україно – німецькими  націоналістами, що ведуть братовбивчу війну»( щооо? Вони хоч самі когнітивний дисонанс не відчували коли це писали?)

Насправді ж ОУН та УПА – єдині організації в тогочасній Східній Європі, що ділом відстоювали демократію та боролися за кращу долю не лише для українців, а й для всього людства.

 

Вадим Патик

 

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *