“Відкосив від армії та агітував за…”. Чому Беніто Муссоліні потрапив до в’язниці

19 червня 1903 року. Щоб уникнути призову на військову службу, в червні 1902 року 19-літній соціаліст Беніто Муссоліні втік до Швейцарії, де спочатку працював муляром, а згодом почав пробувати себе в журналістиці, дописуючи до газети «L’Avvenire del Lavoratore».

Вступивши до профспілки італійських робітників в Лозанні, Муссоліні став активним пропагандистом соціалістичних ідей серед земляків-емігрантів. У 1903 році за заклик до загального страйку він був заарештований поліцією Берна, провів два тижні у в’язниці і був депортований до Італії, звідки невдовзі знову повернувся до Швейцарії. У 1904 році за проживання за підробленими документами Муссоліні був заарештований у Женеві, проте відпущений і після повернення в Лозанну поступив до місцевого університету, де слухав курс соціальних наук і того ж року повернувся на батьківщину, щойно дізнавшись про амністію для дезертирів.

На фото – картка Муссоліні з поліцейської дільниці Берна.

Виходить, що саме у Швейцарії майбутній диктатор вперше спробував себе в ролі оратора, виступаючи перед місцевими жителями, яких агітував французькою мовою, а перед співвітчизниками-емігрантами – говорив італійською

. У Лозанні Муссоліні відвідував лекції професора Парето, соціаліста і економіста і перейнявся його ідеями, познайомився з російськими марксистами Володимиром Леніним і Анжелікою Балабановою.

З подачі Анжеліки Балабановою юний Беніто захопився працями Ніцше, Сореля, Маркса та інших філософів, економістів і політологів. З цього моменту він загорівся ідеєю перетворення сучасної Італії шляхом насильницького повалення капіталізму, ставши переконаним марксистом-соціалістом.

У Італії майбутній диктатор повернувся до викладацької діяльності в коледжі, де проявив себе талановитим педагогом.

Одночасно з викладанням молодий професор встигав займатися політикою, співпрацюючи з соціалістичним виданням «La Lima» в якості редактора. Муссоліні, як і раніше писав і публікував гострі політичні тексти, критикуючи уряд Італійського королівства і Ватикан. У 1907 році «прихильник пролетаріату» отримав прізвисько «пікколо дуче» (що перекладається, як “маленький вождь”). Дуче з великої літери Муссоліні став трохи пізніше.

У 1908 році запальна промова Беніто зробила його головним організатором страйку робітників, а за погрози на адресу директора однієї з провідних компаній дуче ще раз потрапив до в’язниці.

Потім його ще раз заарештували і він переїхав до Австро-Угорщини, де знову зайнявся улюбленою журналістикою, літературою і пропагандою.

Фашистом Муссоліні став пізніше, коли розчарувався у соціалізмі та марксизмі, вважаючи що ці ідеології себе віджили, а Італії потрібне щось нове.

От він і придумав фашизм.