Український прапор. Історія: Князь Володимир взяв штандарт, а Чорновіл заніс його в Раду

Від Володимира Великого до В’ячеслава Чорновіла. Від синього штандарту із тризубом-соколом, до сучасного синьо-жовтого стягу. Український прапор пройшов тривалу тисячолітню еволюцію, аж поки не став символом незалежної Європейської держави.

Герб Володимира Великого

Володимир Великий колись зробив вибір, який визначив подальшу історію України. Він прийняв християнство, побудував систему оборонних фортець, заклавши багацько сучасних міст в центральній частині країни. А ще войовничий князь тримав при собі штандарт – золотий тризуб на синьому фоні.

 

Можливо саме з цього моменту й починається історія нашого синьо-жовтого стягу. Однак, точних відомостей немає. Відомо, що київський лідер точно використовував Тризуб, в якості герба. Ну а ще прапори Х століття мали трикутну форму. Крім того, у бойових умовах руські війська використовували червоні прапори.

Жовті Леви Лева Даниловича

Перш ніж ми поговоримо про синій прапор із жовтим левом, варто звернути увагу на те, що писали європейські сучасники, згадуючи символи Галицько-Волинського князівства, або ж Королівства Руського. Так от, є така середньовічна праця, як «Книга знань про всі королівства». Це твір анонімного іспанського автора з описом країн, їх прапорів та гербів. І там є зображення прапора та герба королівства Лева. І уявіть собі: жодного синього чи жовтого кольору той іспанець не згадує. Він пише, що прапор  виглядає, як червоний хрест на червоному полотні, а герб –  то є тризуб-хрест на щиті.

А от герб мав вигляд жовтого лева на синьому тлі.

Саме такий прапорець є лише в одному рукописі, в іншому він поданий як лапчастий хрест у щиті, а ще в двох – як хрест, що виростає з повернутого ріжками вгору півмісяця, також у щиті. На що особливо слід звернути увагу – у трьох останніх копіях аналогічні символи подані й для сусідньої Польщі. Крім того, поруч із менш-більш достовірними знаками Чехії, Німеччини, Угорщини у книзі бачимо не зовсім звичні прапори Польщі, Лівонії та інших земель.

Тексти із «Книги знань» історики порівнюють з портоланами – морськими компасними картами, що виготовлялися в Каталонії чи на Мальорці. У них часто малися зображення різних гербів та прапорів.

Ось приміром,  на портолані 1339 року Анджеліно Дульсерта поруч із зображенням Львова (Civita de Leo) намальовано зелений прапор з червоним хрестом та півмісяцем. А от біля польських міст прапори відсутні.

Тож ці відомості із  «Книги знань» коли й не є вигаданими, то все ж випадковими знаками, які мабуть ніколи не відігравали ролі територіальних.

А тепер про синьо-жовті кольори. У далекому 13-му столітті золотий лев на синьому полі зображувався на гербі сина Данила Галицького – Лева.

Лицарі тевтонського ордену мали нагоду бачити  синьо-жовті кольори у Грюнвальдській битві 1410 року, коли українці, поляки та литовці дружно відгамселили німецьких супротивників.

Тож синьо-жовті (блакитні) кольори закріпилися в нашій прапоровій традиції саме з того часу.

 

Козацькі стяги

У період козаччини та Гетьманщини прапори часто мають малиновий колір або червоний. Однак, єдиних кольорів козацькі прапори та символи не мали. На стягах та корогвах  зображувалися різноманітні золотисті зірки, хрести, сонце, місяць.

 

Червоний колір  – один із найпопулярніших, бо мав практичну мету – його було добре видно в боях, і здалеку.  У часи до Богдана Хмельницького козаки нерідко отримували  прапори від поляків, а в тих, які відомо, червоний колір популярний – є і на їх національному прапорі.

 

Довге ХІХ століття

Революція – то завжди час для відновлення старих символів, традицій, прапорів. Революційна «Весни народів» 1848 року дала нагоду українському політичному бомонду довгого ХІХ століття – Головній Руській Раді у Львові відновити герб та прапор Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полотні.

Тоді ж українські національні прапори почали активно використовуватися у форматі поєднання синього і жовтого кольорів.

На початку ХХ століття, під впливом поширеної в Німеччині практики для створення місцевих прапорів (згідно яких кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури), певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта).

Революційний час

У часи революції 1917-1920 років лідери нації, що тримали прапор, не раз змінювали його. Спершу це зробив Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради.

Як історик, він знався на геральдичних традиціях України. Бородань прийшов до висновку, що в традиціях наших предків прапор повинен бути з блакитним фоном і золотим малюнком на ньому. Саме таким, до речі і був перший варіант державного прапора, запропонований Грушевським – блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Майже, як прапор ЄС.

Кількість зірок мала відповідати числу українських земель, що об’єдналися в одну державу. Однак Грушевський згодом відмовився від своєї ідеї. Чому – то досі незрозуміло, а значить чоловікам-істориками ще є над чим попрацювати.

За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта – внизу. Навіщо він це зробив – невідомо. Однією із версій є те, що Скоропадський був членом масонської ложі «Молода Україна», а згідно символіки «вільних каменярів» над світом панує «знак води», ну а вода, зрозуміло, якого кольору.

Ера Незалежності

26 квітня 1989 Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на площі Ринок у Львові.

Минулого року український фотограф Єфрем Лукацький опублікував унікальну світлину 1991 роки до Дня Державного прапора України. На фото зображено момент, коли 24 серпня 1991 року у Верховну Раду внесли прапор України.

На фото попереду – Іван Заєць, по боках тримають прапор В’ячеслав Чорновіл і Олександр Гудима.

Ось так дисидент та справжній чоловік В’ячеслав Чорновіл заніс до Верховної Ради синьо-жовтий стяг, який відтоді й закріпився, як символ незалежної України.

Роман Коржик