Світ на волосині. Як СРСР через помилку комп’ютера ледь не почав ядерну війну

З кінцем Карибської кризи загроза ядерної війни між СРСР та США нікуди не зникла. Лібералізації відносин не відбулося, а реакційна політика Брежнева ще більше погіршили відносини між країнами.

У 1979 та 1983 роках світу міг би настати кінець. І знищити його могли комп’ютери.

Карикатура часів Карибської кризи

Важка ніч 79-го

Гора Шайєн в штаті Колорадо – місце знаходження потужного підземного військового комплексу. В комплексі базується NORAD – Командування військово – космічної оборони США.

Вночі 9 листопада 1979 року система безпеки подала персоналу бази сигнал – з території СРСР були випущені ракети з ядерним зарядом.

Комплекси балістичних ракет Minuteman III (американські міжконтинентальні балістичні ракети) були приведені в бойову готовність. Один наказ і по «Імперії Зла» буде нанесений удар у відповідь.

Втім офіцери бази в горі Шайєн не могли, та й не хотіли, взяти на себе відповідальність за таке доленосне рішення. Вирішили будити радника президента США по національній безпеці Збігнєва Бжезінського.

Збігнєв Бжезінський

Те, що творилося в голові у Бжезінського мабуть то і словами важко було передати. Ти такий собі спокійно спиш, дзвонить телефон, ти спросоння береш слухавку і чуєш, що почалася ядерна війна і тобі потрібно вирішувати що робити далі.

Все ж Збігнєв не хотів квапитися і дав наказ перевірити все ще раз. Перевірили і доповіли: все вірно СРСР запустив ракети і не 250, як заявлялося раніше, а 2200.

Тепер потрібно було діяти рішуче. Радник вже був готовий телефонувати президенту Джиммі Картеру і просити дозвіл на удар у відповідь. Але тут роздався ще один дзвінок від NORAD , третій за цю ніч. В трубку сказали, що все добре, тривогу відмінили. Сталося непорозуміння – хтось завантажив навчальну програму до комп’ютерів. Ніякої ядерної загрози навіть не було.

В ту ніч Збігнев Бжезінський, мабуть, втратив не одну нервову клітину. А Джиммі Картер був абсолютно спокійний. Йому про подію навіть не встигли повідомити. Хоча і мали. Принаймні «борт номер один» з якого президент мав керувати країною, якби і справді почалася ядерна війна, у повітря підняли. Шкода самого Картера на літак запросити забули.

Невдале чергування Станіслава Петрова

В ніч на 26 вересня 1983 року в чергування на командному пункті «Серпухов – 15» заступив підполковник Станіслав Петров. У його розпорядженні опинилася, новенька на той час, система попередження «Око».

Станіслав Петров

Нічого не передбачало біди аж тут система забила тривогу. Нібито США запустили балістичну ракету по СРСР. Незабаром система оповістила про запуск ще 4 ракет.

П’ять американських ракет з ядерним зарядом нібито летіли в бік совка, а Петров мав прийняти хоч якесь рішення. Офіцер відчував, що це якась помилка. На таку думку його наштовхували і певні факти. Чому США запустило всього п’ять ракет?

Станіслав прийняв рішення тривогу проігнорувати і начальство не повідомляти. І виявився правим: ніяких ракет не було, просто радянський орбітальний супутник  прийняв за них звичайний сонячний промінь.

Комп’ютери були покликані зменшити вірогідність помилки, прибрати людський фактор. Втім машина теж не застрахована від похибок та збоїв. І в той час вони ледь не вартували людству мільйонів життів. І лише людська інтуїція та розсудливість врятували Землю від катастрофи. А так, жити б нам зараз в реаліях Fallout. Ну або взагалі не жити.

Вадим Патик

 

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *