Стара Північ та старий дідусь Коль, що був веселим королем

Той хто цікавиться історіографією Великобританії зустрічав такий термін, як Стара Північ (валлійською Yr Hen Ogledd чи Y Gogledd). Назва, загалом, не пояснює нічого, хіба наводить на думку про творчість Джорджа Мартіна.

Журнал «Артефакт» допоможе розібратися в тому, що значить цей термін та про що взагалі йде мова.

У 410 році від Різдва Христова, римський імператор Гонорій видав рескрипт (монарший указ) про те, що віднині народ Британії має сам про себе подбати. Фактично до середини V століття Pax Romana залишив територію островів. Влада опинилася в руках місцевих кельтських володарів.

Одним з них був король Коль (він же Коель та Койль ап Тегван).

Старий дідусь Коль

Був веселий король.

Гучно крикнув він свиті своїй:

– Гей, налийте нам кубки,

Та набийте нам люльки,

Та кличте моїх скрипалів,

Та кличте моїх трубачів!

Мовиться у відомій дитячій книзі «Мелодії Матінки Гусині». Але, як не дивно, особистість ця цілком реальна.

Жив він в період з 350 по 420 рік. Джеффрі Монмутський (середньовічний історик) в своїй «Історії Королів Британії» називає Коля вождем анти-римського повстання. Сучасний історик Джон Моріс стверджує зворотне: король Коль був останній з Duces Brittanniarum (герцогів британців), що керував римськими військами на півночі цієї острівної імперської провінції

Як би там не було, достовірно відомо одне – він створив королівство Ебрук приблизно в 383 році, після того, як Магн Максим (полководець та майбутній імператор – узурпатор) повів легіони в Галлію.

Королівство Ебрук мало справді вражаючі розміри, як для державного утворення тодішньої Британії. Воно займало всю північ сучасної Англії. Не дивно, що Койль зайняв важливе місце у валлійській та англійській культурі, міцно увійшовши у фольклор (навіть до дитячих віршиків дістався).

Але, як то часто бувало в ті часи, після смерті короля держава розпалася. Її між собою розділили його сини.

Нащадків Коеля називали Коелінги. Саме вони були правителями більшості королівств Старої Півночі.

Отже, Стара Північ – це назва післяримських (та досаксонських) бритських королівств на півночі сучасної Англії та півдні Шотландії.

Великою кількістю цих королівств правили, так звані, Коелінги – нащадки короля Коля.

Це такі держави, як: Ебрук, Регед, Бринейх, Пенніни, Елмет, Калхвінед.

До речі, легенди говорять про те, що одним з нащадків Коля був славнозвісний король Артур.

Серед інших королівств не можна не згадати могутній Алт Клут (чи то Стратклайд), що розкинувя на землях між валом Антоніна та валом Адріана.

В книзі «Кельтські королівства» Майлза Діллана та Нори Кершоу Чедвік зазначається, що брити:

Утворили кілька незалежних королівств різної величини і значимості, кожне з яких керувалося своєю споконвічною династією та було здатне вступати в тимчасові союзи. Східні землі були відомі як Гододин, вони зберегли свою історичну назву, що походить від племені вотадинів, і саме з цієї країни, нібито, мігрував Кунедда та його сини. Хоча Кунедда ніде не називається королем, або навіть dux. Західні королівства простягалися від Клайда, скоріше за все, до кордонів Мерсії. Найзначнішими з цих західних бритських держав були королівства Стратклайд (“басейн Клайда”) та Кумбрія, що розкинулася від Клайда до Північно-Західної Англії і кордонів Уельсу. Вірогідно, ці незалежні західні династії спочатку були гілками великих і важливих бритських родів, генеалогію яких у валлійських текстах виводять до Коля Старого на півдні і Дивнуала Старого на півночі.

Також Діллан і Чедвік підмічають дуже цікавий факт: північні племена, що фігурують у пізньоваллійських текстах під назвою Gwyr у Gogledd (люди півночі) створили королівства, кордони яких співпадали з кордонами колишніх римських адміністративних одиниць.

Історія Старої Півночі закінчується в VII сторіччі. Саме тоді в ці землі вторгаються англо – саксонські племена. Більшість королівств північних бритів увійшли в склад королівства Дейра, а згодом, Нортумбрії.

Вадим Патик