Каталонія: зрада і перемога
1 жовтня 2017 року в Каталонії пройде референдум. Винесуть питання: «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною республікою?».
Тема суверенітету багато років підіймається на офіційному рівні автономії. Щороку проводяться масові демонстрації. У 2017-му вони були особливо вражаючі: сотні тисяч людей вийшли на мітинги з естеладою (каталонським прапором) у руках й транспарантами «Референдум – це демократія». Парадоксально, але навіть ті жителі краю, що виступають за єдність з Іспанією бажають проведення референдуму.
Барселона не завжди керувалася з Мадриду. В історії Кастилії чередувалися періоди могутності, процвітання, занепаду. Були перемоги і програші.
Редакція «Артефакту» пропонує вам зробити невеликий екскурс в історію цієї країни. Дізнатися про грандіозні військові звитяги та про великі фіаско, що траплялися на історичному шляху каталонців. Скажімо по-новому: розберемо їхні зради та перемоги.
Просто тотальна зрада
Битва при Мюре
27 січня 1213 року арагонський король Педро ІІ (саме з цим королівством асоціюється середньовічна державність каталоців) відчув силу, немов той джедай, і вирішив вступитися за Лангедокських катарів. Нагадаємо, що в 1209 році почався, так званий, Альбігойський хрестовий похід проти єресі катарів, що бушувала в Лангедоку (південь сучасної Франції).
Педро взяв під своє крило декількох феодалів – єретиків (Раймонда VI графа Тулузького, Раймунда Транкавеля, Бернара VIII графа Комменжа, Гастона VI Беарнського) і оголосив, що знищить хрестоносців.
Лангедоко–арагонська армія налічувала 50 тисяч чоловік. Їхні противники, хрестоносці на чолі з Симоном де Монфором, мали лише 1600 бійців (1000 лицарів і 600 піхотинців). Здавалося, перемога союзників очевидна. Мабуть так подумав і Педро ІІ. Замість підготовки до битви та відпочинку, він всю ніч займався любов’ю з однією зі своїх коханок.
Бій не задався – після безсонної ночі, король просто випустив свою сокиру і його зарубали французи. Його війська здригнулись і почали тікати з поля бою.
Тоді каталонці зі своїми союзниками втратили 12 тисяч воїнів та програли армії, яка була в 30 разів менше! Жорстоке фіаско, просто зрада зрад.
Війна за іспанську спадщину
В 1701 – 1714 роках Європу роздирав конфлікт, що згодом отримає назву «Війна за іспанську спадщину».
Барселона, серце Каталонії, стала фактично столицею одного з претендентів – Карла ІІІ. У 1714 році його конкурент, Філіп V Іспанський, підступив до міста і захопив його. Він зруйнував велику частину торгового кварталу, заборонив каталонську мову, старовинні вольності, фуерос, були відмінені.
Загалом сумний момент в історії, що і досі з гіркотою згадують каталонці.
Лівий вибір
В ході Громадянської війни в Іспанії (1936 – 1939 роки) провінція потрапила до рук республіканців. Каталонці і справді підтримали лівих, адже ті обіцяли їм широку автономію.
Спойлер – вони пошкодують по свій вибір.
26 січня 1939 року франкісти увійшли до міста. Історія повторилася знову, Уроборос в дії – місто частково руйнується, Каталонія потрапляє під репресії і культурний гніт, було заборонено користуватися каталонською мовою.
Знову зрада.
О Господи, та це ж перемога!
Становлення незалежності
Після арабського вторгнення на Іберійський півострів, Каталонія стала фронтом, що розділяв ісламський і християнський світ.
У 801 році Людовик Благочестивий дає кпину під зад мусульманам і звільняє Барселону. Місто стає центром Барселонського графства та Іспанської марки.
У 985 році, після розграбування міста аль-Мансуром (такий собі відомий хаджиб Кордовського Халіфату) граф Боррел ІІ проголошує незалежність від Каролінгів.
В X – XI ст. влада Барселони розрослася на всю Каталонію, а в 1162 році, в наслідок династичного шлюбу, граф Альфонсо ІІ став королем Арагону і об’єднав дві держави.
Незалежність та могутність – це завжди перемога.
Сицилійська вечерня
29 березня 1282 року, на Пасху, Сицилію охопив бунт супроти правління французького короля Карла І Анжуйського. Як то часто буває, все сталося через жінку – французький солдат, під час свята, почав домагатися до сицилійки, за що і отримав справедливого ножа поміж ребер (така собі Троянська війна на мінімалках). Ну і закрутилося. Жителі Палермо вийшли на вулиці озброєні і почали вбивати французів. Поговорюють, що для того щоб відрізнити француза від місцевого мешканця, повстанці показували нут (горох) і вимагали сказати що це. На сицилійському діалекті слово звучало як «Сiciri» і було дуже важковимовним для французів. Всіх хто не міг вимовити цю назву вбивали на місці.
Але до чого тут каталонці? Справа в тому, що лідер повстання Джованні Прочіда розумів – у перспективі Карла йому не здолати, треба шукати союзників. І він їх знайшов.
4 вересня 1282 року король Арагона Педро ІІІ в Палермо прийняв корону Сицилії, фактично об’єднавши дві держави.
Ранньомодерна державність
У 1479 році після шлюбу Фердинанда ІІ Католика та Ізабелли І Кастильської Арагон і Кастилія були фактично об’єднані, утворилася Іспанська держава.
Але 1640 року, у відповідь на спробу ліквідації Каталонської автономії, у краї спалахнуло повстання, яке отримало назву Сегадорське (ну або повстання жнеців). Воно виявилося вдалим – 10 вересня була проголошена Каталонська республіка. Але республіканський лад протримався не довго – вже 30 грудня 1641 року свою владу в країні встановив французький король Людовік XIII.
1652 року іспанці увійшли до Каталонії і знову повернули її до складу корони.
Але все ж це була державність, хоч і не довга.
Вже 1 жовтня відбудеться Референдум за відокремлення Каталонії від Іспанії. Чим стане цей день в історії регіону? Черговою зрадою чи, може, новою перемогою? Мабуть одночасно і тим і іншим, адже суспільсто розділилося полярно і те, що буде програшем для одних, стане перемогою для інших.
Olexandr
А для чего фотографию площади святого Петра в Риме Вы разместили?