Проституція у СРСР: факти та рідкісні фото

Багато хто вважав, що в СРСР проституції не існувало – однак це не так. Вона була, просто перебувала в підпіллі, різною мірою глибини в різні роки існування Союзу. По суті, ситуація з проституцією була чимось схожа на ситуацію з фарцовщиками — люди задовольняли ті ж самі потреби, що і в країнах “загниваючого Заходу”, просто більш складними, дорогими і небезпечними шляхами. Цікаві факти про це явище і рідкісні фотографії опублікував у своєму ЖЖ Максим Мирович.

Журналісти “Артефакту” теж знайшли кілька пікантних світлин. 


 

Ще в далекому 1956 році радянський Кримінальний розшук мав вельми цікаві документи, які склали оперативні працівники 9-го відділу, в якому містилися відомості про 600 повій, що працюють у Ленінграді (це тільки ті, кого вдалося знайти в ході оперативних заходів”). З’ясувалося, що повії знаходять клієнтів на вокзалах, у міських скверах, а також в дорогих ресторанах і кафе.

За матеріалами дослідження ленінградських оперативників, сам процес роботи повій практично не відрізнявся від такого ж самого в інших країнах — дівчата запрошували клієнтів до себе додому або в спеціальний притон — найчастіше він розташовувався в квартирі якоїсь старенької бабусі, яка теж мала з цього прибуток.

10 фактов о проституции в СССР СССР, деньги, проституция, секс

Ще можна було влаштувати секс у машині таксі (шофер був в курсі і йшов на час зустрічі), або навіть просто в тихому під’їзді, на сходах або в глухому дворі (яких в Ленінграді було безліч). Вартість послуг “нічних метеликів” в п’ятдесяті роки становила від 25 до 100 рублів, що в перерахунку на послереформенні гроші (після 1961 року) становила від 2,5 до 10 рублів. Пляшка горілки в СРСР (до війни в Афганістані) коштувала 2,87, хороший обід в їдальні — близько рубля, так що самі вирішуйте, мало це чи багато)

Найцікавіше у всій цій історії те, що на відміну від фарцовщиків (яким за радянськими законами давали реальні тюремні терміни за “спекуляцію”), повій де юре як би і не існувало, і не існувало особливої статті саме за заняття проституцією. Замість цього повій залучали за всілякі “супутні порушення” — зразок пияцтва, галасливої поведінки, дрібного хуліганства і іншого такого. Загалом, ситуація тут не сильно відрізнялася від інших сфер життя в СРСР — керувалися принципом “жопа є, а слова немає”.

Облави на повій з подальшим їх залученням за “супутними” статтями проводили не тільки міліціонери, але і всілякі “добровільні дружинники”, комсомольські загони і “бригади сприяння міліції”. Нерідко кумедні сценки потрапляння повій в міліцію можна зустріти в радянському кіно перебудовного часу.

Цікавий етап в житті радянських повій почався приблизно на початку 1970-х років. Відповідно до досліджень кримінологів, приблизно в ці роки з’явився клас так званих “елітних повій”, які працювали з іноземцями за валюту. Як і у випадку з фарцовщиками, в цьому бізнесі була задіяна ціла інфраструктура, що включала в себе керівництво готелів, що надавало місця для зустрічей, керуючих ресторанами (за чиєю протекцією видавалася бронь на столики) і т. д., зрозуміло усі задіяні особи отримували частину доходу повії.

Приблизно в ті ж роки в КДБ подумали, що непогано б скористатися цією ситуацією, після чого багато “елітних повії”, що обслуговували іноземців, стали працювати на КДБ. Завдання були різними — могли доручити, наприклад, вивідати у клієнта ту чи іншу інформацію, простежити за ким-то, зробити фотокопії тих чи інших осіб або документів і так далі. Ну, або просто зібрати компромат на ту чи іншу особу. Зв’язка “повії-КДБ” особливо щільно працювала в часи нечисленних міжнародних заходів, що проводилися в СРСР, наприклад Олімпіада в 1980 році.

Під час Олімпіади завербовані повії працювали в московських готелях “Росія”, “Метрополь”, “Інтурист”, Белград”, а ще, наприклад, з київського готелю “Русь” до Олімпіади вивезли всіх повій, залишивши тільки валютних, забезпечивши їм доступ в закритий для звичайних громадян “режимний” готель.

Трохи про ієрархію в цьому бізнесі.

Вона з’явилася саме в радянські роки і не сильно відрізнялася від існуючої зараз. Верхня ланка — це, як вже було сказано, “елітні валютниці”, що працювали при дорогих готелях. Більш низький ранг — звичайні рублеві повії, найчастіше знаходили клієнтів в ресторанах, кафе і т. д. і привозили їх до себе додому або в кубло. На відміну від “валютчиц”, у цих дам заняття проституцією нерідко було додатковим доходом.

Найнижчою “кастою” вважалися звичайні вуличні, вокзальні або дорожні повії, так звані “плечові” (обслуговували далекобійників і просто водіїв). У “нижчої касти” був найбільш високий рівень ЗПСШ, а також нерідко можна було потрапити на кримінал — на “клофелінниць” або наводчиц злодіїв.

В кінці вісімдесятих років, з початком перебудови, повії стали діяти більш сміливо і відкрито, нерідко викликаючи заздрість простих радянських громадян і навіть міліції. Ось що згадують про ті роки на одному з форумів в рунеті:”У 1983-1989 один удар з валютною коштував $50, ніч коштувала 200-300… Але то були путани вищого пілотажу (почитайте интердевочку). Дівки були екстра-класу, з вищою освітою, зі знанням мов, і всі стояли на обліку спецвідділу (залітних не брали)”.

А ось спогади вже не про “валютну еліту”, а про дам простіше: “Часто приходили не з порожніми руками до таких жінок. Тоді гроші у роботяги були не лише на тупий секс, але і на веселу обстановку. Це в нинішній час у роботяги є тільки бажання кинути пару палиць і все, далі гроші жим-жим, треба ще й на їжу на кожен день залишити. Нині часи інші – раніше і робота була у всіх, і грошики водилися вільні.”

Приблизно в ту ж епоху, з початком політики гласності, багато журналів стали публікувати безліч матеріалів про те, що раніше було під забороною, з’явилося в тому числі і безліч цікавих матеріалів про повій:

Була проституція у СРСР ще й раніше. Період НЕПу, Сталінського терору, Другої світової не лишався без індустрії розваг.

Після Жовтневої революції проституція отримала значне поширення, тому її проблеми активно вивчалися.

Картинки по запросу проситуция в СССР

При венерологічній секції народного комісаріату охорони здоров’я РРФСР було утворено Комісію, яка діяла 3 1919 до 1922 року. Для посилення боротьби з проституцією, починаючи з 1923 року, функції координації протидії цьому негативному явищу взяла на себе Центральна рада щодо боротьби з проституцією, яку очолював нарком охорони здоров’я та губернські ради на місцях.

 

Картинки по запросу проситуция в СССР

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *