За допомогою місцевого історика Джорджа М. Мейзера IX, якому і присвячена ця книга вдалося визначити, що автором всіх фотографій був комерційний фотограф Вільям Голдман. Голдман робив ці знімки “для себе”, за домовленістю з моделями, в студії або в борделі, клієнтом якого був багато років.

Якщо б фотографії повій десь опублікувалися в той час, міг вибухнути величезний скандал.

У знайденій колекції – сотні фотографій, на яких можна побачити мешканок борделю. Вони не проти були позувати фотографу, зображуючи сцени зі свого повсякденного життя – будь то гігієнічні процедури, читання газети або причепурювання перед зустріччю з клієнтом.

На одному зі знімків зображена жінка, яка читає газету з назвою Reading Eagle, датовану серпнем 1892 року. Це допомогло Джонсону з’ясувати, що бордель знаходився в невеликому містечку Редінг в Пенсільванії і господинею його була мати-одиначка Сел Ширер.

Індустріальний Редінг в ті роки був наповнений молодими робітниками. Для розваги і задоволення фантазій робітників “дівчаток” в борделі наряджали як елітних леді.

Джонсон говорить у своїй книзі, що фотографії Голдмана “нагадали йому про Дега і Родена” і що вони “гарні і чесні”. У першу чергу тому, що у автора не було мети на них заробити.

Джонсон пише, що “батьки-засновники міста вважали проституцію неминучим злом. Вони вважали її певним запобіжним клапаном для суспільства”.

William Goldman, a commercial photographer in industrial Reading, Pennsylvania, took private photographs in the 1890s of women working at one of the city's more upmarket brothels - an establishment run by a single mother named Sal Shearer, who dressed her girls as upper-middle-class ladies to feed into male laborers' fantasies