Павло Полуботок: козацький Рокфеллер, найбагатший українець всіх часів та народів

Українці не раз чули ці два магічні слова: “Золото Полуботка”. Та мало хто задумувався, де ж козацький гетьман заробив ці статки? Як вони потрапили до англійського банку та чому британці й досі не повернули нам наші цілком законні багатства. У цьому пості ми не будемо відкривати вам “неймовірні таємниці, сховані за сімома замками”. Ми розповімо вам про пригодницьке життя Павла Леонтійовича, те, як він втратив усі статки та багатства свого батька, а потім майже з нуля побудував свою бізнес-імперію. А ще ви дізнаєтеся, чому Полуботок, який все життя мріяв про гетьманську булаву, в останній момент відмовився від неї на користь Івана Скоропадського.

Вйо до історії

---

Ми браття козацького роду. Так звучать рядки з Гімну України. Але в кожному роді далеко не всі є рівними. Хтось розумний та має гроші, житло та ресурси для стабільного життя. Середній клас. Хтось — бідний, ледве виживає та не має ні копійки в гаманці. А хтось — казково багатий, має шахти, горілчані заводи, аграрні концерни. Павло Полуботок був козацького роду та мав шахти, заводи й концерни. На землях, які належали йому, розташовувались мануфактури та майстерні, в яких робилася селітра, добувалася залізна руда, варилася горілка та настоювалося вино. Військово-промислові, гірничо-металургійні та лікеро-горілчані підприємства — це все активи Павла Полуботка. Такий собі Рокфеллер або Рінат Ахметов козацьких часів. І порівняння з Ахметовим тут трохи доречне: частину свого життя Полуботок буде цілком проросійським політиком та бізнесменом. Але тільки частину, не треба його зараз проклинати, все нормально, таке тоді життя було.

Звідки ж у Полуботка такі статки? Де він то все взяв?

Батько Павла — Леонтій Полуботок. Спочатку працював Чернігівським полковим писарем. Простіше кажучи — чиновником у державній адміністрації. Він мав зарплату, плюс — спадок від батьків. За ці гроші Леонтій Артемійович купував землі.

Землі. Оце були найголовніші активи козацької еліти у 16,17, 18 століттях. Маєш землю, можеш організувати на ній бізнес — хліб вирощувати та продавати, горілку варити та так далі. Селяни на тебе працюватимуть або за копійки або ж узагалі — безкоштовно. У одному з попередніх постів про Івана Мазепу, ми писали, що легендарний гетьман зменшив панщину з 4 до 2 днів. Так, вам не почулося. Панщина та кріпацтво існувало в Гетьманщині. Бо козаки — це хто? Рицарі, аристократи, шляхта, дворяни. А значить — служать Гетьману та володіють землею. А це, друзі, феодалізм. Якщо є земля, значить хтось повинен на ній працювати. Тоді розвинутих грошових відносин ще не було. Окей, заплати селянину гроші за роботу. І що він з ними робитиме? Селяни ж пахають і на своїй землі, самі себе забезпечують продуктами, селянам просто не потрібні гроші, бо вони тупо нічого не купують. Ну окей, купують, але дуже мінімально, кілька разів на рік, на ярмарках щось купують, частину своїх домашніх продуктів продають. Але глобально — товарно-грошові відносини не розвинуті, бо регулярно щось купують та продають тільки жителі міст, а жителів міст всього 10-15%, якщо не менше. Селян – 80-90%.

Повертаємося до пана Леонтія. Він чиновник. Має гроші, купує землі. Кар’єрна драбина приводить його до Гетьмана Самойловича. За його каденції Полуботок-страший стає полковником Переяславського полку. Тобто першою людиною після гетьмана в Переяславі. А це ще більше грошей і ще більше можливостей купувати землі та нагинати селян.

І от юний Паша Полуботок, син заможного баті Леонтія-полковника одружується з донькою гетьмана Самойловича Єфимією. Одружується, бо має мрію — стати гетьманом, головним козаком України. І от молодий Леонтійович стає родичем головної людини Гетьманщини, мажором, золотою молоддю. Та будь-яке багатство і статус можна втратити за один день. Так стається і з Полуботками.

До влади приходить гетьман Іван Мазепа. Він починає політичні репресії проти своїх опонентів. Полуботки були кентами попереднього гетьмана Самойловича та не дуже котирували прихід Мазепи до влади. Саме тому Іван Степанович і покарав Полуботків — кинув до в’язниці та забрав усі землі й підприємства. Ні, Мазепа не поганий, просто такі тоді були політичні інтриги, способи зміцнення влади.

Але Мазепа випустив Полуботка з тюрми. Леонтій Артемійович помер, а молодий Павло починає вставати з колін. Йому повертають відібрані землі й він починає займатися бізнесом. Гроші дружини плюс частина повернутого майна стають його новим стартовим капіталом.

---

Друзі. Журнал “Артефакт” існує завдяки вашій підтримці. Ми хочемо робити якісний контент — відео, подкасти, інфографіки. Саме тому ми просимо вас про підтримку.

Перерахуйте нам 50, 100 чи 200 гривень і ми обов’язково випустимо цікавий матеріал. Наші журналісти копаються в архівах, бібліотеках, беруть інтерв’ю у професійних істориків аби ви могли дивитися, слухати та читати достовірну та правдиву інформацію.

Картка приватбанку: 4149 4991 1010 5317 (Роман Грицун)

А тому хто пожертвує нам більше ніж 350 гривень, ми подаруємо футболку від artefact_shop.

Футболки можна подивитися інстаграмі нашого магазину:

View this post on Instagram

 

. ?Футболка «Kyrylo-Mefodiy BRAZZERS». . ?Розмір : S, M, L, XL, 2XL . . ?Матеріал : 100% бавовна . . ?Для замовлення пишіть в Direct

A post shared by ?Історичний мерч (@artefact_shop_) on Oct 26, 2019 at 12:09am PDT

 

---

 

Він заробляє гроші та вкладає їх у бізнес — купує пасіки, щоби збирати й продавати мед, винокурні для продажу бухла, відкриває майстерні, де кують метал.

Він торгує хутром та зерном, відправляє великі партії таких товарів у Польщу, Німеччину та Саксонію.

На підприємствах Павла Полуботка виготовляють скло, варять селітру, добувають залізну руду. А ще — тютюн.

За 15 років такого бізнесу Павло стає одним з найбагатших козаків України.

Та це був не єдиний спосіб збагачення Полуботка. Він примножив своє багатство у найбільш нелегальний спосіб того часу.

Чим багаті козаки займалися у вільний час? Театрів не було, маєтки старшини — це ті ж самі села, просто з просторішими будинками. Що ж робити? Тоді у Європі з’явилася нова мода — гра в карти. І не просто гра — а гра на гроші. Полуботок вигравав шалені суми в тогочасний “покер” та “бридж”.

А ще він був рейдером. Він забирав землі у бідніших козаків, змушував їх відробляти панщину. Козаки йшли в суд, але програвали, бо Полуботок підкуповував суддів.

Козацький олігарх Павло наче й забув по свою головну мрію — стати гетьманом, лідером України. Та насправді не забув. Він розумів, що виставляти свої амбіції на показ — це наражати себе на серйозну небезпеку. Якщо Мазепа один раз позбавив його всіх статкі та кинув до в’язниці, як політичного опонента, то зробить це й вдруге. Тож треба тихенько розширювати бізнес та чекати. А раптом Мазепа помре, чи ще щось станеться. І це щось таки сталося. Полтавська битва. Іван Степанович програє та відступає з України. Павло Полуботок стає головним претендентом на гетьманську булаву. Козацька старшина на раді в Глухові висуває та підтримує саме його кандидатуру. Але Петро І проти.

Та московський цар не може просто так взяти та сказати — я проти, не буде Полуботок гетьманом. Козацтво й так розколоте після Полтавської битви, ситуація напружена, Петро може втратити Україну, якщо просто відхилить кандидатуру Полуботка. Тому цар іде на хитрість. Він пропонує Полуботку стати ще багатшим та збільшити свої та так мільярдні статки — у десятки разів. Він просто дарує Павлу всі ресурси колишнього гетьмана Мазепи — двори, землі, підприємства. Полуботок приймає ці подарунки. І стає найбагатшим аристократом Європи. Особисто Полуботку належало 80% усіх земель Гетьманщини.

Здавалося, до чого йому ще прагнути. Козацький олігарх, має мільярди, має владу. Навіщо бути гетьманом? Але багаті теж плачуть. Дружина Полуботка померла, 5 дітей жили свої життям. Гетьман був самотнім. У своєму палаці він просто нудьгував. Життя втрачало сенс. Та раптом на горизонті з’явилася чарівна жінка. Анна Лазаревська, вдова небагато військового, своєю красою зачарувала самотнього багатія. Полуботок почав з нею спілкуватися, часто заїжджав у гості та одного разу запропонував руку й серце. Та якщо у діловому спілкуванні Анна була ввічливою, то в особисте життя пускати олігарха не хотіла. Вона так і сказала йому, мовляв, не хочу бути дружиною жадібного чоловіка, який продав інтереси козацтва та зрадив Гетьманщину.

І тоді Полуботка переклинило. Він змінив стиль життя — перестав гнатися за ще більшим багатством, не купляв нових земель, не розширював бізнес, а почав думати про політичну кар’єру в Гетьманщині. Павло пообіцяв Анні, що коли вона погодиться стати його дружиною, то він використає всі свої гроші та ресурси аби повернути самостійність Гетьманщини та зробити козацьку державу сильною та спроможною не коритися всім політичним забаганкам Московії. Анна йому повірила та заміж за нього вийшла.

Після весілля Полуботок їде до гетьмана Скоропадського та пропонує допомагати в керівництві Гетьманщиною. Пан Іван погоджується. І коли приходить смертний час Скоропадського, саме Павло Полуботок стає наказним гетьманом — виконуючим обов’язки глави держави, до офіційного призначення.

Півтора роки з у період із 1722 1723 рік Полуботок проводить феноменальні реформи.

– Забороняє козацькій старшині захоплювати землі бідніших козаків. Тобто, те, що Полуботок робив сам, оце от рейдерство, тепер є забороненим;

– Забороняє суддям брати хабарі, та зобов’язує проводити чесне судочинство;

– Петро І запроваджує Малоросійську колегію — орган влади для управління Україною та збирання податків з Гетьманщини до скарбниці Московії. Павло Полуботок самотужки відміняє всі постанови малоросійської колегії про податки та забороняє передавати кошти у казну царя.

Саме це його ув’язнили до Петропавлівської фортеці в Петербурзі де він і помер.

Як бачимо — Полуботок дуже неоднозначна фігура. З одного боку — козацький олігарх, мільярдер, сам захоплював землі бідних козаків, змушував їх відробляти панщину. З іншого боку — в останні роки життя боровся проти російської влади, не виконував її рішень, хотів повернути Гетьманщині самостійність. За це йому честь та хвала. А золото в англійському банку? Давайте не страждати маячнею, а вивчати справжню історію України. Не міфи та казки, а реальні речі. Дізнаймося, як козацька старшина вела бізнес, як організовувала процес виробництва скла, металу, горілки, куди це все продавала, скільки на цьому заробляла. Чи дійсно панщина для селян та козаків робила їх життя злиденним, чи можливо був шанс вирватися з цього рабства, піти на слобідські землі та побудувати власне вільне господарство. Як це робилося? Що для цього було треба. Оце от справжня історія, а не безкінечні теревені про реформи, політику та зраду. Історія набагато цікавіша, ніж нам здається…