НЕПівська реклама в плакатах та мультиплікації. Копірайтерська кар’єра Маяковського

Ленін звісно був грибом (за версією геніальних умів 1990 – х років Сергія Курьохіна та Сергія Шолохова), але в економіці трішки метикував. В 1921 році він подумав і вирішив, що військовий комунізм це звісно весело, але на одній експлуатації селянства та експропріаціях країну не збудуєш. Тоді було вирішено впроваджувати, так звану, нову економічну політику (НЕП) та повернути в життя елементи капіталізму.

Рекламний плакат кондитерської фабрики. 1927 рік

Про необхідність реклами задумалися ще в 1917 році. Точніше, задумалися про необхідність підпорядкувати її державі. Так 20 листопада 1917 вийшов «Декрет про введення державної монополії на оголошення» де йшлося про те, що оголошення можуть публікувати тільки видання Тимчасового робітничо-селянського уряду в Петрограді та видання місцевих Рад робочих, солдатських та селянських депутатів. Втім справді розвиватися реклама стала після 1922 року, коли на теренах Радянської Росії та окупованих нею територіях встановився відносний спокій.

Елементи капіталізму повернулися, а з ними і комерсанти з приватними виробниками. Розгорнулася справжня рекламна війна. Чиї товари краще, їхні чи ті, що роблять та продають кооператори з державою? На це питання і мала відповісти реклама.

Війна розгорілася навіть на кіноекранах, в мультиках.

 

Але звісно, основною зброєю залишалися плакати, оголошення та газети. Реклама тих часів стала продовжувала дореволюційні рекламні традиції. Втім епоха вносила свої зміни, у створенні рекламних плакатів впроваджувалися нові художні прийоми.

Ще в 1921 році газета «Известия» почала приймати платні оголошення. Через рік 2/3 прибутку газета отримувала саме за рекламу.

В 1922 році з’явилася і перша рекламна агенція «Двигатель» (звісно, що державна). А згодом власні рекламні контори з’являються навіть у наркоматів (Наркомату пошт і телеграфів, Наркомату шляхів сполучення та інші).

Радянська реклама далеко не завжди використовувалася для «розкрутки» певної марки, а частіше для просування певних категорій товарів.

Наркомат харчової промисловості Анастас Мікоян так сформулював завдання радянської реклами:

Завдання радянської реклами в тому, щоб дати людям точну інформацію про товари, що знаходяться у продажу, допомогти їм сформулювати нові вимоги, прищепити нові смаки і запити, стимулювати продажі нових видів товарів і пояснити способи їх використання споживачеві.

Рекламувалися будь – які товари: сигарети (наприклад вироблені в Ленінградському табакотресті «Дюшес», «Пушкін» та «Сафо» рекламував художник – плакатист Олександр Зеленський), пиво, годинники.

Реклама папірос “Сафо”, О. Зеленський

Широку славу здобули плакати «Добровольного воздушного флота» («Добролёт»)

1923 рік
1923 рік

Олександр Родченко, майбутній колега Маяковського, своєю творчістю просто перевернув всю радянську рекламу тих часів. До того графічні плакати він почав доповнювати елементами фотографії.

Ну і звісно політична та соціальна реклама, як же без неї.

Радянський політичний (читай пропагандистський) плакат бере свої витоки ще у старому імперському. Втім в ньому з’являються нові форми та образи, новий посил. Персонажі цих плакатів: робітник, робітниця, піонер, загалом різного роду пролетаріат та його антагоніст – світова буржуазія.

Класичний пропагандистський плакат Дмитра Моора, 1920 рік. Закликає вступити у лави червоної армії
Соціальний плакат авторства Зеленського присвячений боротьбі з неуцтвом

Окремо можна виділити плакати для театрів та кінотеатрів (рекламували п’єси та фільми).

Афіша п’єси “Блоха”. Авторство: Борис Кустодієв. 1925 рік
Постер фільму “Мітя”. Констянтин Болотов. 1927 рік

Володимир Маяковський – копірайтер від Бога

Маяковський був не лише поетом (та самим цинічним та шкідливим слугою радянського людоїдства, яким його охрестив Бунін), але і рекламщиком.

Він створював політичну, комерційну та соціальну рекламу. Ще в 1919 – 1921 роках він брав участь у проекті «Окна сатиры РОСТА» (серія плакатів створених відомими поетами та художниками, що прославляли новий радянський лад та критикували його ворогів).

З 1923 року разом з художником Олександром Родченко починає працювати і над комерційною рекламою.

Родченко з Маяковським дуже багато зробили для популяризації Моссельпрома (торгово – промисловий трест, що об’єднував фабрики харчової промисловості). Слоган «Нигде кроме как в Моссельпроме» став відомим на весь СРСР. Працював поет і на Резинотрест, Москвошвею та інші державні підприємства. Цікаво й те, що такі потужні організації не потребували рекламного просування, в них просто не було конкурентів. Рекламувалися скоріше не самі трести, а взагалі радянська продукція.

Плакат Родченко та Маяковського. Зображена кохана поета Ліля Брік. Реклама видавництва Ленгіз

Непівська реклама стала продовженням рекламної традиції царських часів. Втім нові культурні тенденції принесли свої корективи. Долучення художників та поетів – авангардистів привело до появи, так званого, конструктивізму. Саме цей напрям став основним у радянському образотворчому мистецтві 20-х років і розглядався, як вершина пролетарського мистецтва.

Вадим Патик

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *