Наші сольові: як заробляли галицькі бояри у Середні Віки

Є теорія, що навіть назва Галичина походить від солі. Давні греки називали сіль словом “галіт”. Однак галицькі бояри не просто вірили в це, вони жили цим в прямому сенсі: видобували сіль, варили сіль, продавали сіль. В цьому й була сіль їхнього середньовічного бізнесу.

---

 

 

Сьогодні сіль – це один з найдешевших продуктів, котрий ви можете придбати в магазині. Вживають сіль виключно в харчових цілях. Однак, у  середньовіччі, сіль була універсальним консервантом: шкіряні обладунки та вироби зі шкіри обовʼязково вимочували в солях. У солях зберігали як їжу, так і тіла мерців. На сіль накладали податки європейські королі та імператори.

 

Сіль навіть використовували як гроші, розраховуючись сіллю за певні товари й продукти.

 

Цим вдало користувалися купці та аристократи тих європейських князівств, які матінка географія наділила щедрими корисними копалинами.

Так історично склалося, що саме в українській Галичині були такі запаси солі, що наші бояри організовували її видобуток, а потім возили продавати у Францію, Італію, в Німеччину.

Перевізники, котрі мали коней, волів та вози, якими транспортували сіль до Європи, тримували ще й додаткові заробітки: вони підвозили людей у західні міста. Такий от сольовий бла-бла-кар.

Саме так  до італійського міста Болонья на навчання дістався містер Котермак, більше відомий як Юрій Дрогобич – ректор Болонського університету, вчитель легендарного астронома Миколая Коперника.

Галицьке місто Коломия стало головним соляним хабом українського середньовіччя: туди постійно приїздили запорізькі козаки, аби затаритися солями.

Прямо на території, де знаходили великі поклади солі, засновували міста Галичини. Про це пише літераторка Галина Пагутяк на шпальтах видання “Захід.НЕТ” в есеї “Реквієм за Галицькою сіллю”:

 

Багато галицьких міст постало завдяки соляним джерелам: Долина, Калуш, Дрогобич, Болехів, Стара Сіль, Солотвино. І завдяки цьому промислу вони, збудовані на міцному соляному фундаменті, дотривали до нашого часу. Галицька сіль сприяла заселенню краю, осілості його мешканців.

 

І все це контролювали галицькі бояри. Тобто, найбільшою сферою промисловості кермувала маленька купка еліти. Нічого не нагадує? Нафта, газ, Коломойський, Льовочкін, Фірташ.

 

Бояри, особливо – галицькі, мають в нашій історії негативну конотацію: вони князів отруювали, віддавали владу іноземним князям. Особливою та показовою є зрада боярина Тугара Вовка, під час агресії монголів на Галичину – цю сторінку нашої історії в романі “Захар Беркут” описав Іван Франко.

 

Тож як говорив Езоп: “Сіль – наш друг, сіль – наш ворог”.

 

Сіль робила Галичину економічно успішною.

Сіль завдала Галичині політичної поразки.

Наші сольові – дуже неоднозначні. Але це дає нам ще більший привід прискіпливо вивчати історію, аби не повторювати боярських помилок.