Мартін Лютер – PR-менеджер реформації

Уявіть, що було б якби Ролад Еммеріх жив у середньовічній Європі зразка XVI сторіччя. Фільмів про черговий кінець світу він би тоді не знімав, але міг ставити театральні вистави. І от, скажімо, Роланд ставить п’єсу про черговий апокаліпсис і вся католицька спільнота шумить і піниться від хвилювання. Вистава називається «1517» .

Аншлаг, sold out і маса пихатих католицьких пик у першому ряду. Починається перша дія, за нею друга і нарешті кінець. Пафосна публіка викочується на вулицю де перебирає кісточки нахабі Еммеріху. «Це немислимо.

Він думає, що в 1517 році з’явиться книга, яка похитне нашу віру», – чується з натовпу. «Церква – мати. Як же ми без неї», – сторожко шепчуться дві пані. «Реформація, що це за дурня така», – голосну обурюється заможний церковник. Як ви вже здогадалися, той Еммеріх це зовсім не наш сучасник, бо 1517 рік дійсно став початком нової Європи.

Саме тоді католицький священник Мартін Лютер видав твір «95 тез» про церковну корупцію того часу. Ну і як вирозумієте понеслося. XEROX того часу – друкарський станок Ґутенберга – блискавично поширив ідеї Лютера. Це стало початком кінця домінації католицької церкви.

І якось без церковного патерналізму у європейців життя не зупинилося. Кінця світу не відбулося.

Текст: Олександр Ткаченко

Дизайн: Микола Чихарівський