Маркетинг Середніх віків. Ярмарковий фольклор та “крики вулиць”

Реклама існує стільки, скільки існує саме людство. В часи коли людина ще не знала кодифікованого права,  крикуни – оповісники на вулицях вже стояли та агітували скористатися послугами саме того ремісника, який все робить швидко, якісно та дешево, а не того іншого, його конкурента, який не платить крикунам грошей і, звісно, робить все довго, криво та дорого.

Середньовіччя не стало темним віком для реклами. Вона так само процвітала, а форми її множилися.

Генуя. Гравюра 1493

Найбільшу популярність і досі мала усна реклама. Головні промоутери тих часів – міські глашатаї.

В іспанській повісті «Життя Ласарільйо з Тормесу: його незгоди та поневіряння» (XVI ст.) головний герой зрештою отримує посаду міського глашатая і дуже радіє цьому. Крім всього іншого в його обов’язки входило: оголошувати про вина, які продають в місті та про торги з молотка.

Глашатай

Таку усну рекламу можна об’єднати загальною назвою «крики вулиць». Часто ці «крики» – оголошення набували форми коротеньких віршів.

Продавці і самі виконували роль закликачів. Діяли вони по принципу сучасних циган, які продають турецькі джинси на ринку: кричали, вихваляючи свій товар, а інколи, навіть хапали людей за руки, ледь не силоміць затягуючи до своєї крамниці.

Апогеєм такої усної реклами ставали ярмарки. Своєю пишністю ярмаркова реклама скоріше нагадувала якийсь фольклор, а не спробу щось втюхати наївному покупцю.

Реклама не оминула і церковне життя. В середньовіччі кожна літургія була, по своїй суті, рекламою: прихожан переконували, що саме та релігія до якої належить храм – це та віра, яка зможе врятувати вашу душу.

Крім того, храми активно прикрашалися, як з середини так і ззовні. Для цього запрошували найвідоміших скульпторів та художників тих часів. Кожен храм хотів привабити до себе найбільшу паству.

Гру перевернула поява друкарського верстату (його в 1440-х роках винаходить німець Йоганн Гутенберг).

Друковані оголошення інколи навіть містили в собі зображення. З’являються перші афіші, які розклеювали на вулицях. Таким способом реклами активно користувалися, наприклад, театральні трупи, що таким чином запрошували глядачів на свої вистави.

Середньовічна афіша

В середньовіччі з’явилися і прообрази сучасних логотипів. Кожна гільдія, немов якийсь лицарський рід, мала свій геральдичний символ.

Емблеми різних німецьких гільдій.

Вироблена гільдією продукція маркувалася цими емблемами. Так формувався імідж певної групи ремісників: робиш якісно – люди бачать емблему твоєї гільдії та купляють твій товар, робиш погано – ніхто твої поробки не купить.

Цехи часто об’єднували свої зусилля та спільно з церквою проводили багатолюдні івенти. Найчастіше це була хода в якій брали участь майстри з клейнодами на яких була зображена емблема їхнього цеху. Емблеми нашивали також на одяг.

Вадим Патик

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *