“Кучма – панк з ірокезом”. Українські передвиборчі листівки різних часів
Кучма – панк з ірокезом, брати Клички піарять кандидата в мери Житомира, антиліва реклама соціальних націоналістів. Все це – рекламно-політичний треш українських виборів минулого.
Міщани обирали князів на віче, бояри інтригували, князі вирішували передвиборчі суперечки збройним шляхом, а того, хто програв, могли і вбити внаслідок масових заворушень.
В ранньомодерні часи українці обирали короля. Не всі, звичайно, а тільки шляхтичі. І без магнатських інтриг там теж не обходилося. Обирали депутатів на Cейм і місцеві сеймики. Міщани обирали магістрат. Вільні селяни теж мали своє самоврядування.
Обирали гетьмана на Січі. Обирали гетьмана в Гетьманщині. Обирали думу в часи імперії. Обирали тимчасові збори в часи республіки. Обирали Сталіна в часи Сталіна. Обирали з “єдиного блоку комуністів і безпартійних”. Обирали в 1990-му. Обирали в 1991-му. Обирали у 2010-му.
Ефективнішого механізму людство поки що не придумало. Щоправда, цей механізм треба захищати від фальсифікаторів, але це вже інша історія.
“Історична Правда” представляє добірку виборчих документів XX і XXI сторіч з колекцій Леоніда Фінберга, Дмитра Крапивенка, Павла Солодька, Вахтанга Кіпіані та експозицій Донецького обласного краєзнавчого і Дніпропетровського історичного музеїв.
Вибори в міську думу Катеринослава (Дніпропетровська). Серпень 1917 року. Фото: Дмитро ЛАРІН. Більше артефактів, присвячених виборам, дивіться у фотоекскурсії Дніпропетровським історичним музеєм:
Агітація більшовиків у Донбасі, листопад 1917-го. Ми оголосили найкращі у світі закони, голосуйте за нас (партійний список №4) – і ці закони запрацюють:
Вибори в Установчі Збори, листопад 1917-го. Закликають не втратити свій голос. Потім більшовики розженуть Установчі Збори. Фото: Дмитро ЛАРІН.
“Тиха година” в 1917-му була тільки на дільницях:
Радянський стандарт: у бюлетені – один кандидат. По Єнакієвському округу ним був космонавт Береговий – той самий, хто через 8 років, уже ставши депутатом, допоможе зняти судимості з Віктора Януковича:
1991 рік – спроба націонал-демократів прийти до влади. Народ не підтримав, обравши першим президентом незалежної України вчорашнього комуніста Кравчука:
1992 рік. Агітація проти уряду Вітольда Фокіна. Судячи з того, як змінилися за один рік ціни, агітація ефективна. Зрештою у 1994 році стомлені від безкінечної інфляції українці вибрали президентом Леоніда Кучму, який обіцяв “порядок і порядність”:
Президентські вибори 1994 року. Перемагає Кучма з його “порядком и порядочностью”.
Президентські вибори 1999-го. Креативна спроба технологів зі штабу Віктора Пінчука показати молоді “іншого Кучму”. Ідея політтехнологів Дюрича і Подольчака. Криптоцитата з пісні “Братів Гадюкіних”. Автором зображення називають відомого художника Олега Тістола:
СНПУ – перша назва нинішнього ВО “Свобода”. У 1999-му запекло агітували проти лівих, але кандидата від влади Кучму – не чіпали:
“Противсіхи” часів раннього Кучми пропонують не ходити на вибори, а озброюватися і самоорганізовуватися:
Березень 2002 року – вибори у Верховну Раду, перші за партійними списками. Гендиректор “Укрзалізниці” натякає, що всі залізничники мають голосувати за провладний блок “За Єдину Україну!” Після перемоги Помаранчевої революції Кірпа покінчить з собою майже одночасно з міністром внутрішніх справ Кравченком:
Червень 2002 року, довибори до Верховної Ради по м. Житомир:
2004-й – це не тільки легендарне “Тому що”, але й такі запевнення:
Post a comment