Кінець епохи імперії. Рада перейменувала Переяслав-Хмельницький і це дуже важливо

Переяслав одне з найдавніших міст України. Відоме з 907 року, тобто ще до хрещення Русі. З 1943 року мало назву Переяслав-Хмельницький — на честь російського міфу про “возз’єднання братніх російського та українського народів”. Але тепер цьому міфу кінець. І перейменування Переяслава — один з останніх цвяхів в домовину російської міфотворчості. І повірте — це дуже важливо. І зараз пояснимо чому. 


У кожної дитини рано чи пізно виникне питання: мамо, тато, а чому наше місто називається так, як називається? Якщо таке питання не виникне, то вчителі у школі точно самі розкажуть.

А тепер уявіть собі: розповідає вчителька п’ятикласнику про назву міста Переяслав-Хмельницький. І ця дитина апріорі почує версію, що Богдан Хмельницький та козаки провели тут Раду, внаслідок якої Гетьманщина, себто Україна об’єдналася з Московським царством, себто — Росією.

Така собі історія, погодьтеся.

Допитливі школярики точно можуть запитати, мовляв, а чому ми зараз не з Росією. Про це школярі вже дізнаються пізніше, на уроках історії у 8 класі. Про те, чому нам зле бути з Росією в рамках однієї держави — почує в 9, 10, 11 класі.

Та ключовим моментом нашої історії все одно лишиться оця Переяславська Рада. І місто з приставкою Хмельницький ніби бути затаврованим, зачаклованим. У поганому сенсі.

А тепер чари знято. Переяслав. Що означає ця назва?

За однією з версій назва походить від події: воїн князя Володимира переміг печенізького богатиря і “перейняв у них славу”. За іншою — від чоловічого імені Преслав. Назва вживалася як Переяславль, тобто вказувала на те, що місто належало Переяславу або було засноване ним.

Переймати славу. Погодьтеся, звучить крутіше, ніж якась Рада, котра поставила нас у кабальну залежність від недорозвиненого Північного сусіда.

Хтось скаже: перейменування, переписування історії. Але почекайте. Не ми ж переписали історію, не ми додали місту оцю приставку Хмельницький. До 1943 року місто називалося Переяслав. А з 1943 – стало Переяслав-Хмельницький.

Тимпаче — ніякого тобі насаджування націоналізму. Міська рада Переяслава сама захотіла повернути історичну назву своєму місту:

Повернення місту його історичної назви сприятиме відновленню національної пам’яті українського суспільства, а також подоланню історичних міфів про „споконвічне прагнення українського народу до возз’єднання з російським народом“, що втілилося у „возз’єднання України та Росії“ на Переяславській раді 1654 р. тощо», — сказано у пояснювальній записці до постанови.

То чому ж це перейменування таке важливе? Є ряд причин.

1. Російська пропаганда про це говоритиме. І це нам на руку. Люди за поребриком потроху втомлюються від маячні, яку віщає кремлівський ящик. Прості росіяни поволі розуміють, що Путін зажерся, в країні корупція, санкції тиснуть. Тому феєрія українофобства буде сприйматися з відразою.

2. Українці про це говоритимуть і сперечатимуться. І правильно — істина народжується в суперечках. Історична пам’ять шліфується в дискусіях, а не в односторонньому виборі більш зручної правди. Приміром: мої бабуся та дідусь не визнавали ОУН та УПА як воюючу сторону в Другій світовій. Виросли в СРСР, були комуністами. Але після дискусій на кухні, після кількох документальних фільмів, прочитання кількох книг, змінили свою думку. Для них УПА — тепер нехай і не до кінця герої, проте й не бандити, не кровожерливі різуни. Дідусь розуміє, що були в УПА й поганці, котрі вирізали села, а були й хороші — які щиро та чесно воювали за Україну.

3. Тепер можна прискіпливіше та детальніше вивчати історію міста, походження назви. А воно ж того варте — Переяслав є туристичним центром, “музейним Голлівудом” України. Місто може заробляти ще більше з туризму та здачі в оренду музейних просторів під зйомки фільмів. Хто не в курсі — у Переяславі найбільший в Україні музей просто неба: Національний історико-етнографічний заповідник містить у собі 25 музеїв, де зібрано 166 тисяч експонатів.

4. Зрештою — школярі тепер не чутимуть казок про братніх народів. У нас нарешті почне формуватися нове покоління українців, котре й не думатиме про російські міфи, не знатиме їх.

Радянська Росія переписувала історію та насаджувала Україні свої імперські міфи. Тепер ми повертаємо свою історію. І маємо право дискутувати про неї. І Ви маєте право бути не згодними з автором цього тексту та наводити свої аргументи, котрі підкріплюють вашу незгоду. Бо ми — вільна країна. Бо кінець епохи імперії.

Роман Коржик 

Журнал “Артефакт” існує завдяки вашій підтримці! Ми хочемо робити більше якісних матеріалів, покращувати сайт, винагороджувати наших дописувачів, дизайнерів та всіх, хто допомагає розвиватися виданню.

Підтримайте нас благодійним внеском.

Приват: 4149 4991 1010 5317 (Роман Грицун)

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: