Ідеолог націоналізму вигадав унікальну концепцію розвитку Української держави

28 березня 1898 року народився Микола Сціборський. Крім того, що цей чоловік воював на фронтах Першої світової, бився у рядах армії УНР, він ще вигадав «Націократії» – унікальну систему державного устрою України, коли всі соціальні класи мають бути солідарними і делегувати до Парламенту своїх представників.

 

Націократія – альтернатива імперії, олігархії, диктатурі пролетаріату та будь-яким монополіям на владу

 

Все дуже просто: влада не можу бути в руках якогось одного соціального класу. Ніякої диктатури пролетаріату, ніяких тобі олігархів, царів, імперіалістів. Влада в Україні – порівну належить всім.

 

Тобто: у парламенті не партії та олігархи, а умовно кажучи – 600 нардепів:

 

100 депутатів – від інтелігенції (лікарі, вчителі, науковці, письменники, держслужбовці )

100 депутатів – від бізнесу (малого і середнього, бо великий – належить державі, тобто ним керують спільно всі соціальні групи).

100 депутатів – від селян (хто ж краще від селян знатиме, як керувати аграрно-промисловим комплексом).

100 депутатів – від військових.

100 депутатів – від священнослужителів.

100 депутатів – від робітників (профспілки, представники робітничих професій).

 

600 нардепів – тут цифра умовна. Суть  – у пропорційному розподілі влади між різними соціальними групами.

 

Це вам не демократія, хоча дуже схожа

 

Націократія словами Сціборського відрізнялася від демократії, хоча по-суті – дуже схожа, просто інакше формування державних органів.

Суть у чому: демократія проголошує загальні та вільні вибори на основі територіального чи партійного представництва — єдиним можливим методом формування вищих органів влади.

 

Націократія наголошує на представництві на основі державних синдикатів (професійних і їм подібних спілок), до яких мають долучатися тільки суспільно-корисні верстви населення.

 

Демократія декларує цілий ряд природних прав людини, які належать особі за фактом народження, націократія наполягає на здобутті прав відповідно до виконуваних обов’язків і взятої відповідальності.

 

Подібна до нацизму

 

Певною мірою ідеї націократії подібні до ідей нацизму.

 

Мова тут про цінності. Для демократії цінність – це людина, а націократія обирає — націю.

 

Відповідно джерелом влади демократами визнається народ, як неструктурована математична сукупність населення певної території, а націократами — нація, як самодостатня кровноспоріднена ієрархічна спільнота. Причому «влада належить нації через її найбільш талановитих, ідеалістичних та національно-альтруїстичних представників, що здатні забезпечити належний розвиток нації та її конкурентоспроможність». Права нації для націократів є превалюючими над правами окремих національностей, класів та осіб. Адже права окремих людей можуть гальмувати та унеможливлювати загальнонаціональний прогрес, на думку Сціборського.

«…поруч із націоналістичною боротьбою різних народів жирують різні групи, що використовують гасла націоналізму для своїх антисоціальних цілей. Ці «націоналісти» виходять переважно з середовища спекулянтів фінансового капіталу, власників земельних латифундій, стригунів дивідентів з цінностей витворюваних інтелектуальною і фізичною працею інших людей. Ці легалізовані ганстери капіталізму часто підшиваються під націоналізм, проголошують себе за його «союзників» і маніпулюють його конструктивними принципами.»

 

 

Націократія: за і проти (короткий висновок)

 

Виходить, що концепція націократії має як плюси так і мінуси.

 

Расизм, ксенофобія та шовінізм, про які так чи інакше натякається у націократії – сьогодні не можна пропагувати, поширювати. Це заборонено законом і це злочини проти людяності.

 

Однак система розподілу влади між різними соціальними групами – цікава та неординарна і могла би стати новим досвідом для України.

Роман Коржик