Гетьман Сагайдачний, Катерина ІІ, Одеса: як Росія маніпулює історією
Росія обожнює подвійні стандарти, коли йдеться про історію. Приклад: в Одесі є пам’ятник імператриці Катерині II. Всі ми знаємо, що ця правителька ліквідувала Запорізьку Січ, закріпачила селян, але ж, чорт забирай – вона заснувала Одесу, значить все, має бути пам’ятник їй, вважають росіяни та частина мешканців південної пальміри.
Тільки тут – нюанс: вона не заснувала Одесу, її заклали дуже й дуже давно. Ще у 5 столітті до нашої ери, прямісінько в центрі сучасної Одеси, греки створили місто Гавань Істріан, яке підпорядковувалося місту Істрія. Внаслідок конфліктів, воєн та сутичок грецьких міст, таких Ольвія, Херсонес, Гавань занепала й остаточно розорилася, коли на неї напали гуни.
Залишки стародавньої грецької колонії «Гавань Істріан» на Приморському бульварі.
1296 рік. На місці Одеси – місто Джинестра. Це торговельна факторія генуезьких купців. Ці купці – громадяни Генуезької республіки, держави з центром в місті Генуя, що на теренах сучасної Італії.
Близько 1324 року на місці Джинестри виникає місто – Качибей. Його засновують правителі Великого Князівства Литовського. Ще його підписують іншими назвами – Коцюбіїв або Хаджибей. Однак, назва Хаджибей, скоріш за все лягає на це місто пізніше – у 15 столітті, коли тут панують турки.
З того часу й аж до Катерини II – Хаджибей з перемінним успіхом є або турецьким, або татарським, то належить Єдисанській орді.
Отже: греки, італійці, турки, татари, литовці й українці – різні народи впродовж двох тисяч років будували свої міста на території сучасної Одеси, але чомусь там стоїть пам’ятник Катерині II та її помічникам. Чому? Бо так хоче Росія! А місцевим жителям все подобається, класна ж історія – Катерина, імперія. А на попередні 2 тисячі років історії можна наплювати.
Звісно, не всі одесити так вважають. Є місятни, які проти такого вузького трактування історії, яке нав’язує Росія. Але пам’ятник Катерині ще стоїть. І якщо його захочуть демонтувати, то Росія здійме галас на весь світ, мовляв, «русскіх ущімляют».
Але Росія воює з пам’ятниками тих діячів, які, на її думку – не мають права на існування. Так сталося з пам’ятником гетьману Сагайдачному.
Як тільки Росія анексувала Крим, окупаційна влада вирішила знести пам’ятник. 8-метрова бронзова скульптура Петру Сагайдачному, створена Володимиром Луцаком у 2008 році, була знесена з постаменту в Севастополі 25 квітня 2014 року.
Чому? Бо Гетьман Сагайдачний, бачте, воював проти Московії 1618 року.
Розповідаємо про ту війну. Коротко, без смс та реєстрації.
Сагайдачний герой мемів журналу The Daily History
Це був початок 17 століття в історії Московської держави – період смути. громадянська війна, соціально-економічні катаклізми, продовольча криза, боротьба за царський трон між самозванцями. Влада Речі Посполитої просто не могла сидіти з відром попкорну і спостерігати за цим прекрасним екшном. Поляки вирішили, що треба завоювати Москву.
Поляки старалися, воювали як могли, але північне царство звоювати не зуміли. Тож вони попросили про допомогу в козаків.
У таких умовах уряд Речі Посполитої звернувся за допомогою до українських козаків. Він пообіцяв на найближчому сеймі розв’язати питання про підтвердження давніх прав і вольностей козацьких. Насамперед ішлося про гарантії православ’я в Україні, збільшення козацького реєстру й підконтрольної козакам території. Напевно, повіривши цьому, Петро Конашевич-Сагайдачний і заходився підготовкою до московського походу, початок якого, однак, тривалий час зволікався. Лише влітку 1618 р. гетьман з двадцятитисячним військом рушив на Москву, – пише історик Петро Пиріг.
Козаки на чолі із Сагайдачним висунули ряд вимог до польського короля.
Сагайдачний та вимоги до короля
Похід козаків став просто трилером та хоррором для московських міст. Особливо круто козаки захопили місто Єлець. Більшість козаків заховалося у невеличкому лісі, а Сагайдачний з рештою підійшов до міста.
Московські воєводи Іван Хрущов і Андрій Полєв подумали, що це всі нападники, й наказали своєму війську виходити за мури. Тим часом козаки Сагайдачного вискочили з укриття і вщент розбили московитів. Тих, хто сховався у фортеці, вони всю ніч штурмували.
Сагайдачний та атака на Москву
Після трьох атак, наші війська увірвалися в острог. Захисники кинулись тікати. Козаки «двадцять тисяч люду військового висікли». Їм вдалося захопити дружину А.Полєва, який загинув у бою, й 30000 рублів царської казни, що призначалась як подарунок кримському ханові. В пригоді стали й півсотні татар, що потрапили до козацького полону.
Врешті-решт, козакам вдалося захопити 20 міст, взяти в облогу Москву. Та саму столицю царства, козаки не захоплювали. Польща та Москва уклали мирний договір.
Подвійні стандарти росіян у сфері історичної пам’яті – це забувати невигідні факти. Крим до 18 століття ніколи не був російським. Росіяни завоювали півострів, виселили звідти корінне населення, завезли своїх й тепер кажуть, що Крим завжди був їхнім.
Те саме з Одесою – до 18 століття там існували інші міста. Катерина II – не засновниця Одеси, це фейк, неправда, маніпуляція.
Петро Сагайдачний воював проти Москви, бо це була Гра Престолів – московити після смерті царя Федора I чубилися між собою за престол, не могли зрозуміти, хто легітимний правитель, хто – ні. Це цілком нормальна ситуація у середньовічних та ранньомодерних державах: боярські змови, боротьба за престол між нащадками короля, палацові інтриги. Тим паче Московія ж була відсталою – коли Нідерланди та Англія вже мали ранній модерн, у московитів ще тривали середні віки.
Це сьогодні є ненормальним анексувати чужі землі, а раніше – боротьба феодалів, аристократів, королів була нормою тогочасних відносин, бо не завжди існували чіткі закони й правила, які регулювали питання престолонасдіування.
Гетьман Сагайдачний, нагадаємо, врятував християнську Європу й православ’я, у тому числі від Османської імперії 1621 року. А росіяни ж палкі фанатики православ’я – то де їхні оди Сагайдачному? Де?
Зносячи пам’ятники, Росія переписує історію. Але переписування історії – це теж історія. Так, ми теж зносимо пам’ятники – Леніну та іншим більшовикам. Але більшовики та Ленін – теж зносили пам’ятники своїм попередникам, руйнували церкви. Бо релігія – опіум для народу.
У такому разі, більшовизм та проросійськість – опіум для українців!
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment