Фристайл Петра Сагайдачного. А що, якби гетьман зачитав реп?

Ми вирішили розповісти Вам про Хотинську перемогу та уявили, що було, якби гетьман Сагайдачний читав реп про битви з турками та оспівував свої походи на Москву. 

Геополітика – штука складна. Особливо, коли Османська імперія хоче розширити свій вплив у Європі. Але не тільки в цьому справа. Агресивна зовнішня політика Османської імперії щодо слов’янського світу, безперервні руйнівні походи запорожців на кримські й османські землі, посилення впливу Речі Посполитої на Молдовське князівство, яке вважалось васалом Оттоманської Порти, призвели до того, що над Європою повис меч кривавої та неминучої війни. Доля цілого континенту вирішувалася у фінальній битві прямісінько в одному з українських міст.

Битва розпочалася 2 вересня 1621 року. Сили сторін були далеко не рівні. Турки виставили під Хотином 220 тисячне військо. Їм протистояли 40 тисяч козаків, 35 тисяч солдат польської та 25 тисяч вояків литовської армії.

Турки першими завдали масованого удару по всій ліній фронту. Та найбільш концентрована атака була здійснена на позиції саме козацьких військ гетьмана Сагайдачного. Козаки втратили 40 чоловік, і в ніч на 3 вересня почали працювати над зміцненням оборонних укріплень, які поруйнували залпи османських гармат.

Вояки Сагайдачного побудували щось схоже на сучасні бліндажі. Ці захисні споруди могли витримати близько 5 годин безперервних гарматних обстрілів. Ще один військовий секрет перемоги Конашевича полягав у надто ризикованому прийомі. Обгородившись возами, козаки чекали поки ворог підійде на відстань рушничного пострілу, а тоді всі одночасно стріляли.

Цей прийом вдалося реалізувати 8 вересня, під час запальної атаки турецьких яничар на козацький табір. Османам вдалося прорватися крізь здавалося б неприступний масив оборонного рову козаків. Запорожці синхронно піднялися з окопів і одночасно влупили свої рушничні залпи. Більше трьох тисяч басурманів загинули від козацьких куль в лічені хвилини.

Крім того, Конашевич-Сагайдачний умів гарно вправлятися в контратакувальних діях. Аби вберегти козацькі сили від численних втрат під потужної гарматної атаки турків, пан Петро відкриває позиції в центі, натомість зосереджує основну кількість козаків на правому та лівому фланзі. Таким чином, турецькі війська опинилися у вогняному кільці. Вони почали відступати, і в результаті втратили 10 тисяч солдатів.

 – Не буду а ні їсти, а ні пити, поки того Сагайдачного мені не приведете, – кричав, розбризкуючи слиною у своєму шатрі, турецький Султан Осман.

Але Сагайдачний сам прийшов до турецького Султана. Але ні, не просити миру, чи випити гарячої османської кави на піску. Козаки на чолі з Конашевичем увірвалися до турецького табору, і почали сікти турків, немов пекінську капусту.

І не раз до такого бравого прийому вдавалися козаки. Кілька ночей запорожці вдиралися у табір басурманів, в влаштовували там ніч довгих шабель для сонних турків.

Французький історик Бодьє писав:

 – Козаки з такою сміливістю переслідували турків, змітаючи все на своєму шляху, що прорвалися до наметів і стягів султана.

Але нажаль ці звитяжні бої трагічно закінчилися для гетьмана Сагайдачного. Турки поранили Конашевича під час одного бою. Він помер вже у 1622 році, а саме 28 квітня, так і не одужавши від важкого поранення.

Феномен Сагайдачного

Секрет перемог Сагайдачного полягає у його організаторському вмінні. Перш за все, гетьман навів лад у козацькому війську. Здобувши булаву, він поділив січову армію на сотні та полки, відновив тактичні навчання запорожців, запровадив сувору дисципліну. Під час походів козакам заборонялося вживати оковиту. Кримінальні елементи та відверті бандюги покинули лави козаків, натомість їх місця зайняли порядні люди, які вели осілий спосіб життя.

У Європі в той час популярною була пасивна тактика ведення бойових дій. Сагайдачний взяв на озброєння активні дії – швидкість козацьких маневрів, флангові атаки, масовані рушничні обстріли переважаючих сил суперника.

Це були його перемоги на військовій арені. Але не тільки цим прославився гетьман. Великий успіх прийшов до Конашевича, коли він зміг відновити Православну ієрархію в Україні. Він, як лідер Війська Запорозького, мав авторитет у Речі Посполитій, і зумів таким чином підняти авторитет незаконної на той час Православної церкви. Сагайдачний привіз до Києва константинопольського патріарха Теофана, який висвятив українських церковних ієрархів.

 – 6 жовтня 1620 року патріарх Теофан разом з болгарським митрополитом Неофітом та стагонським єпископом Авраамом висвятив ігумена Межигірського монастиря Ісаю Копинського на єпископа Перемиського. Через декілька днів ігумена Михайлівського монастиря Йова Борецького висвячено на Митрополита Київського, Мелетія Смотрицького — на Полоцького архієпископа, а також єпископа Пінського і Турівського, – пише історик Л.Сухих у своїй статті про перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві.

Конашевичу вдалося відновити статус православної церкви в Україні та Київську митрополію. Король та магнати фактично визнали рівноправність українців в складі Речі Посполитої наряду з поляками та литовцями.

Це були ті перемоги Петра Сагайдачного, які зробили його феноменальним гетьманом. Гетьманом-переможцем.

Роман Коржик

Візуалізація: видання Трибуна

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *