Чаушеску — лох. Як виступ священника спричинив революцію в Румунії

Священик Ласло Текеші публічно виступив проти режиму Ніколає Чаушеску в церкві румунського міста Тімішоара. Після цього його заарештували військові. 16 грудня 1989 року протести на захист духівника перетворилися на демонстрацію під гаслами “Геть Чаушеску!”.

---

На кінець 80-х років практично усі соціалістичні країни переживали глибоку соціально-економічну кризу. В Румунії приводом до початку революції стала спроба зміщення, а потім депортації з країни дисидента угорського походження пастора Ласло Текеша.

З 1965 р. вся влада у Соціалістичній республіці Румунія зосередилася в руках генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Ніколає Чаушеску, який в 1974 р. став президентом. У країні був запроваджений культ особи. Чаушеску називали «генієм Карпат», «Дунаєм думок», «героєм з героїв», «улюбленим сином нації». Для зміцнення влади всі ключові державні посади обіймали його родичі (40 осіб). Зокрема, його дружина Єлена стала членом Політвиконкому ЦК, заступником прем’єр-міністра, президентом Академії наук. Влада опиралася на розгалужений апарат органів державної безпеки – «секурітате», які контролювали приватне життя громадян.

Соціально-економічна політика режиму Чаушеску наприкінці 1980-их рр. призвела країну до цілковитого краху: дефіциту основних промислових товарів, нерегулярного забезпечення населення продуктами харчування, встановлення лімітів на споживання електроенергії для підприємств і домогосподарств, величезного зовнішнього боргу – $21 млрд. Тоді як країна жила у злиднях та холоді, клан Чаушеску мав 62 палаци, 22 мисливські будинки, два кораблі тощо, на особистих рахунках румунського диктатора в іноземних банках зберігалось близько $1 млрд, а все його майно оцінювалось у $5 млрд. Все це викликало велике суспільне невдоволення, хоча режим заздалегідь готувався до соціальних катаклізмів, створивши розгалужений карально-репресивний апарат та насадивши принципи родинності й постійної ротації керівництва, що мало гарантувати «вічне життя» при владі.

На момент вибуху революції в Румунії не існувало організованої опозиції, хоча більшість громадян були готові до виступу проти ненависного режиму. Засліплений безмежною владою «вождь», хоча й наляканий перебудовними процесами, які відбувалися наприкінці 1980-их рр. у соціалістичних країнах, продовжував вірити у свою нездоланність та діяти за старими схемами.

Народне повстання розпочалося у Трансільванії, після того як 15 грудня у невеличкій церкві міста Тімішоара публічно виступив проти режиму Чаушеску угорський кальвіністський священик Ласло Текеші. Наступного вечора протести проти позбавлення його парафії перетворилися на бурхливу демонстрацію під гаслами «Геть Чаушеску!». 17 грудня учасників акції протесту зустріли в центрі міста частини служби безпеки та військові підрозділи, а коли демонстранти увірвалися в приміщення райкому РКП, за рішенням генсека проти них були застосовані бронетехніка й танки. Під час сутичок на вулицях загинуло понад 100 осіб, декілька сотень було поранено.

Криваві події в Тімішоарі викликали вибух обурення в суспільстві. Репресії вже не допомагали, маніфестації і страйки прокотились всією країною. 19 грудня армійські підрозділи в Тімішоарі перейшли на бік протестуючих. 20 грудня, перервавши офіційний візит до Ірану, Н. Чаушеску повернувся до Румунії. У своєму зверненні до народу диктатор намагався довести, що акції протесту ініційовані «зовнішніми контрреволюційними силами». До області Тіміш, де запровадили воєнний стан, були надіслані додаткові армійські підрозділи. Верхівка правлячого режиму 21 грудня намагалася змінити хід подій, організувавши провладний мітинг у центрі Бухареста. Коли Н. Чаушеску виступав з балкона будинку ЦК РКП,  обіцяючи підвищення зарплат і пенсій, молодь несподівано почала голосно вигукувати антиурядові гасла. Завершив диктатор свою промову вже під ґвалт натовпу, який почала розганяти поліція. Чаушеску відддав наказ стріляти в маніфестантів, а декретом від 22 грудня оголосив запровадження надзвичайного стану в країні. Застосувавши зброю, спецпідрозділи до вечора звільнили площу, а тіла загиблих прибрали. Однак зранку 22 грудня на цьому ж місці знову зібралися протестувальники. Тут їх зустріли танки та підрозділи секурітате. Опівдні Н. Чаушеску з’явився на балконі і спробував виступити, але натовп уже увірвався всередину партійного будинку. Диктатору разом з дружиною вдалося на гелікоптері залишити Бухарест.

Поліція і війська розігнали демонстрантів водометами, сотня мітингарів загинуло.

Рух протесту поширився на всю країну – почалася революція. Диктатор Ніколає Чаушеску віддав наказ стріляти в маніфестантів, оголосив надзвичайного стану в країні. Армія перейшли на бік протестувальників.

З під владного контролю повністю вийшли об’єкти інфраструктури, стратегічні будови, заводи та деякі військові частини. В ніч з 22 на 23 грудня румунського президента та його дуржину затримали та віддали під трибунал, який виніс їм смертний вирок — розстріл. Через кілька годин після трибуналу подружжя Чаушеску було розстріляне.

Диктатору разом з дружиною вдалося на гелікоптері залишити Бухарест. Влада перейшла до Фронту національного порятунку. З під владного контролю повністю вийшли об’єкти інфраструктури, стратегічні будови, заводи та деякі військові частини.

В ніч на 23 грудня румунського президента та його дружину затримали й віддали під трибунал, який виніс їм смертний вирок — розстріл. Через кілька годин після трибуналу подружжя Чаушеску розстріляне.

Румунія стала першою та єдиною країною, де соціалістичний режим був повалений народним повстанням.