80 років початку Другої світової. Як Гітлер розв’язав найкривавішу війну в історії

Розкішний готель Haus Oberschlesien німецького міста Ґляйвіц біля кордону з Польщею в середині серпня 1939 року тимчасово став штабом таємної державної поліції (гестапо) Третього рейху. Сюди вселився її тодішній шеф Рейнхард Гейдріх і викликав регіональних керівників свого відомства з найближчих міст, пише Олег Шама на сторінках журналу НВ.

«Фюреру потрібна підстава для війни», — пояснив Гейдріх підлеглим мету їхнього відрядження до Ґляйвіца. Йшлося про захоплення Польщі.

Шеф гестапо представив колегам план, який він розробив ще торік для провокацій на кордоні з Чехословаччиною. Сценарій не був оригінальним — багато спецслужб світу використовували цей хід, умовно знаний як «фальшиві прапори»: диверсанти армії країни-агресора, одягнені у форму противника або в цивільний одяг, інсценують напад на свою ж територію. У відповідь «постраждала» сторона, як відплату, починає вторгнення.

Гейдріх виклав деталі операції. Тоді шеф гестапо міста Оппельн Емануель Шефер зауважив: мовляв, одразу буде помітно, що все шито білими нитками. «Коли підуть танки, про це більше ніхто не згадає», — загарчав у відповідь Гейдріх. Мета операції — дати поживу для гнівних заміток у німецьких газетах: вони і пояснять населенню Рейху причину війни, заодно показавши Англії і Франції, що німці напали не першими.

В ті дні, коли у Ґляйвіці розробляли операцію-провокацію, в Москві і Берліні чимдуж готувалися до підписання договору про ненапад — пакту Молотова-Ріббентропа, який дав відмашку найкровопролитнішій війні в історії.

---

Без натяків

---

22серпня 1939 року фюрер Німеччини Адольф Гітлер виступив перед вищим військовим керівництвом Рейху. Його промова, як і завжди, була довгою і емоційною. Проте він чітко пояснив цілі союзу з Москвою.

«Спочатку я хотів встановити з Польщею прийнятні відносини, щоб насамперед повести боротьбу проти Заходу», — казав Гітлер. Він мав на увазі окупацію Польщею частини Тешинської області Чехословаччини в жовтні 1938 року. На той момент польські претензії до чехів були політично вигідні Берліну, і Гітлер схвалив захоплення Тешина.

«Однак цей привабливий для мене план виявився нездійсненним, — продовжував рейхсканцлер. — Мені стало зрозуміло: якщо ми стикнемося із Заходом, Польща нападе на нас».

Гітлер вирішив, що напруга між Рейхом і його східним сусідом дійшла до межі. «Жити вічно під прицілом спрямованих один проти одного гвинтівок неможливо, — філософствував фюрер. — Будь-яке запропоноване нам компромісне рішення вимагало б від нас зміни нашого світогляду і жестів доброї волі. […] Ми стоїмо перед суворою альтернативою: або нанести удар самим, або рано чи пізно вочевидь бути знищеними».

Президента Франції Едуара Даладьє і британського прем’єра Невілла Чемберлена лідер Рейху обізвав «жалюгідними черв’яками». Вони, мовляв, занадто боягузливі, щоб напасти на Німеччину. «А у нас проти цього — наша автаркія і російська сировина», — казав Гітлер. Тому, уточнив він, спільний кордон із Радянським Союзом, якого на той момент ще не було, життєво необхідний для Німеччини. Головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч пообіцяв Гітлеру, що закінчить війну з Польщею за кілька тижнів. Якби вона протривала рік-два, тоді варто було б заключати союз із Англією, стверджував керівник Рейху.

Наступного дня Йоахім Ріббентроп, німецький міністр закордонних справ, і його радянський колега В’ячеслав Молотов підписали в Москві Договір про ненапад між Німеччиною і СРСР. На підписанні був присутній і радянський лідер Йосип Сталін. Сучасні історики, зокрема росіянин Борис Соколов, стверджують: господар Кремля напередодні Другої світової дотримувався поглядів, які були схожі на висловлювання Гітлера щодо Польщі та Великої Британії з Францією.

Сталін і я — єдині, хто бачить майбутнє, — за день до підписання пакту заявив фюрер своїм генералам. — Таким чином, за кілька тижнів я протягну Сталіну руку на загальному німецько-російському кордоні. І разом із ним зробимо поділ світу».

Але перед цим — одна маленька справа.

---

Зелені чоловічки

---

Німці готували одразу кілька збройних провокацій за участю переодягнених у польську військову форму бійців спецслужб Рейху. Німецький історик Гайнц Гьоне стверджував, що в день підписання договору з Москвою Гітлер заявляв про готовність послати кілька рот вермахту на польський кордон, щоб розіграти «польський напад». В оточенні фюрера нарікали: коли вождь Рейху був рішуче налаштований, то ігнорував елементарною секретністю.

До середини серпня наказом Гітлера гестапо відкрило доступ до секретних речових складів вермахту. Розповідаючи про це, Гьоне послався на запис у щоденнику відомчої групи абверу, військової розвідки Рейху, від 17 серпня 1939 року.

Гітлер доручив голові абверу адміралу Вільгельму Канарісу надати 250 комплектів польського обмундирування. Разом із польською зброєю і солдатськими книжками вони прибули до містечка Бернау на північ від Берліна. Там на базі СС і проходили репетиції нічного «нападу польських військ».

Більшість статистів отримали польські мундири, карабін і по 30 патронів до нього. Окремим групам призначалася роль «польських партизан».

«Одяг у цих хлопців був: зелена сорочка, цивільні піджаки і брюки різного кольору», — розповідав учасник тих подій молодший офіцером СС Йосиф Гржимек.

Спочатку Гітлер планував атакувати Польщу через три дні після підписання пакту з Москвою — 26 серпня. Але текст виступу фюрера, де він згадав про костюмований«напад поляків на німців», потрапив до Льюїса Лочнера, керівника бюро американської інформагенції Associated Press у Берліні. А той передав документ у британське посольство.

Вже ввечері 25 серпня із Лондона прийшло повідомлення: між Англією і Польщею укладено договір про взаємодопомогу. Аналогічний союз Варшава підписала з Парижем за три місяці до цього.

«Все скасувати! Терміново Браухіча до мене! — дізнавшись про це, закричав Гітлер начальнику генштабу Вільгельму Кейтеля. — Мені потрібен час для переговорів».

Так зірвалася перша спроба спровокувати конфлікт із Польщею. Вдалася друга.

---

Бабуся померла

---

Штурмбанфюрер СС Альфред Науйокс прибув у Ґляйвіц ще 10 серпня. У його команді було п’ять агентів і перекладач. Вони вже знали, що саме їм належить підняти один із «фальшивих прапорів» — захопити на кілька хвилин радіовежу біля міста і повідомити слухачам щось польською. До ефіру мали потрапити і звуки реального бою.

Однак потрібна була ще й картинка — фотодокази злочинних намірів поляків. «Подібні залізні докази польського нападу необхідні не тільки для іноземної преси, а й для німецької пропаганди», — казав Гейдріх. Словом, потрібні були реальні трупи. Це завдання шеф гестапо поклав на свого майбутнього наступника Генріха Мюллера. За розпорядженням останнього в концтаборі Заксенгаузен смертельними ін’єкціями вбили кілька десятків в’язнів.

31 серпня о 16:00 у готельному номері Науйокса в Haus Oberschlesien пролунав телефонний дзвінок. Він підняв слухавку і почув високий голос: «Негайно передзвоніть!» Науйокс одразу набрав номер ад’ютанта Гейдриха. «Бабуся померла», — пролунав у слухавці пароль. Це означало, що до 20:00 Науйокс зі своїми людьми мав захопити радіостанцію.

Операція ледь не зірвалася, але вже не з вини Гітлера. Команда Науйокса легко оволоділа двома будиночками з генераторами біля підніжжя вежі. Однак виявилося, що пристрої з мікрофонами для виходу в ефір знаходилися за чотири кілометри від захоплених об’єктів. А вантажівки Мюллера з трупами були вже мало не на місці.

Наляканий до смерті сторож вежі показав «штормовий мікрофон», за яким радіостанція в разі наближення бурі зазвичай сповіщала слухачів про негоду. Науйокс дістав підготовлений текст, який мали зачитати «польські терористи», і через кілька хвилин тисячі німців цього регіону почули по радіо стрілянину і вигуки польською мовою.

Вистава тривала всього чотири хвилини. Хоча замість змістовного повідомлення у мікрофон вдалося сказати лише фразу: «Увага, Ґляйвіц! Радіостанція знаходиться у польських руках».

Після подібного нападу на митний пункт неподалік від станції ряжені терористи побачили на землі трупи «поляків». Офіцер СС Гржимек згадував пізніше:

«Присівши, я вгледів кілька людей у польській військовій формі, які нерухомо лежали на землі… У всіх голови були налисо поголені. Я вирішив, що це хтось із наших товаришів. Але спробував підняти одне з тіл і зрозумів, що маю справу із закляклим трупом».

Усього через кілька годин, о 4:45 ранку 1 вересня, війська вермахту, що стояли по всьому периметру німецько-польського кордону, рушили на схід.

---

Низка дивацтв

---

Літаки люфтваффе вже бомбили Варшаву, а Völkischer Beobachter, партійна газета нацистів, увійшла в будинки німців із заголовком Польські заколотники перейшли німецький кордон. Повідомлялося, що жахливий злочин у Ґляйвіці «очевидно був сигналом для початку нападу польських партизан на німецьку територію». Інші газети Німеччини також віддзвонили це повідомлення. А деякі навіть розповіли, що бойові дії тривають і досі.

Виступаючи в Рейхстазі 1 вересня, Гітлер заявив, що минулої ночі на кордоні відбулося 14 сутичок, зокрема три великих. Ріббентроп повідомив французькому послу, що польська армія у трьох місцях перейшла імперський кордон. Герман Ґерінг, якого Гітлер вже називав своїм наступником, розповідав шведському послу Біргеру Далерусу:

«Війна вибухнула через те, що поляки здійснили напад на радіостанцію в Ґляйвіці».

Через два дні Велика Британія і Франція, виконуючи свій союзницький обов’язок перед Польщею, оголосили війну Німеччині. Незабаром її назвуть «дивною» — союзники здійснювали лише мляві атаки на західному кордоні Рейху, які нічим не допомогли знесиленому Війську польському.

 

А 17 вересня до Польщі зі сходу ввійшла Червона армія. Це, власне, й передбачав таємний протокол пакту Ріббентропа-Молотова.

Наступного дня польський посол у СРСР Вацлав Гжибовський отримав від радянського уряду ноту. «Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспроможність Польської держави, — стверджувалося у документі. — Протягом десяти днів воєнних операцій Польща втратила всі свої промислові райони і культурні центри. Варшава як столиця Польщі не існує більше. Це означає, що Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Тим самим припинили дію договори, укладені між СРСР і Польщею».

Так Кремль виправдав порушення договору 1932 року, між Москвою і Варшавою про ненапад.

«Радянський уряд не може байдуже ставитися до того, щоб єдинокровні українці і білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними», — зазначалося у ноті. Уявну турботу про одноплемінників як підставу до анексії територій любив тоді не тільки Берлін, а й Москва.