4 відтінки Закарпаття: як підкарпатський край став чеським та повернувся до України через УРСР

29 червня 1945 року відбулось входження закарпатських земель до складу УРСР.

Тривалий період українські землі були розділені між державами-сусідами. Їх об’єднання завершилось лише у 1945 році із приєднанням Закарпаття, що пройшло довгий шлях, перебуваючи під владою різних націй, та, пізніше, Криму (1954).  

Історію Закарпаття ХХ століття умовно можна поділити на 4 періоди.

Автономія та демократія по-чеськи

Після розпаду Австро-Угорщини наприкінці жовтня 1918 року землі Закарпаття відійшли до складу Угорщини, не зважаючи на бажання більшості населення об’єднатися із Української Народною Республікою. Однак, ситуація докорінно змінилась, коли а Паризькій мирній конференції, що почалась 18 січня 1919 року, країнами-переможцями у Першій Світовій війні було прийнято рішення передати Угорщину Чехословаччині. І вже у жовтні 1919 місяць Закарпаття за Сен-Жмеренським, а згодом і Тріанонським договором (1920) опинилося у складі Чехословаччини та отримало назву «Підкарпатська Русь».

Національно-культурне та економічне життя чехословацьких українців значно відрізнялось від населення земель, під владою СРСР, Польщі чи Румунії. Це зумовлено демократичними поглядами Чехословаччини, що надавала свободу всім, хто поважав її Конституцію. Її уряд навіть робив спроби економічно розвинути цей найвідсталіший у Європі край. Однак і це не врятувало Закарпаття від перенаселення, дефіциту земель та бідності. Незважаючи на економічну і культурну відсталість, політичне життя у Закарпатті було різноманітним і активним.

29 лютого 1920 року, згідно з Конституції Чеської Республіки, Закарпаття отримало автономію та право на свій крайовий Сойм, що відповідав за питання освіти, мови, релігії та місцевої адміністрації.

Мадярський камбек

Перед Другою Світовою війною у 1938 році країни Антанти з метою умиротворення нацистської Німеччини підписали Мюнхенський договір, згідно з яким значна частина території Словаччини і Карпатської України відходили до складу мадярів. На хвилі слабкості та націоналістичних настроїв, Сойм проголосив незалежність Республіки Закарпатська Україна, яка проіснувала до 16 березня 1839 року, допоки не була окупована повністю Угорщиною.

Після приєднання краю до Угорщина прийнялась до жорстоких методів управління. Управління Підкарпаттям швидко стало проблемою для угорського керівництва. Воно постійно влаштовувало різноманітні контрольні комітети та руйнували надію українців на автономію. Найтрагічнішою стала доля євреїв.

Частину із них депортували у 1941 році на окуповану Німеччиною територію України, а решту у 1944 – до Німеччини на вірну смерть. Ціла етнічна група стала жертвою війни, а Підкарпаття знову стало театром бойових дій.

Дводенна держава

На хвилі ослаблення чеської влади та підйому націоналістичних настроїв у Закарпатті, Сойм проголосив незалежність Республіки Карпатська Україна, яка проіснувала з 15 до 16 березня 1939 року, допоки не була окупована повністю Угорщиною.

Існуванння Карпатської України можна порівняти із життям Тараса Шевченка. Її загибель настала майже одразу після святкування дня народження.

Її столицею стало місто Хуст, а Президентом було обрано греко-католицького священика Августина Волошина. У держави офіційно були затверджені регалії: синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб Володимира Великого у поєднанні із гербом Закарпаття.

Угорщина запропонувала Карпатській Україні приєднатись до неї, але отримала відмову і рушила в бій. Угорці розбили українців в одному із найбільш кровопролитних боїв на Красному полі та вже до вечора 16 березня захопила столицю.

 

Навіть не зважаючи на своє коротке існування, вона зіграла велику роль в історії українців та продемонструвала готовність людей до боротьби за свою державу.

Входження до УРСР

В ході Другої Світової радянські війська у 1944 році зайняли територію Закарпаття, мотивуючи це «волею українського народу» приєднатись до УРСР. Після марних переговорів Чехословаччина все ж відступила, і 29 червня 1945 року Карпатська Україна увійшла під контроль СРСР, об’єднавшись із підрадянською Україною. Цікавим фактом цієї події стало те, що думок представників обох частин України ніхто при цьому не запитував.

Закарпаття охопила хвиля радянізації, яка насправді почалась значно раніше, ще з приходом червоноармійців 1944 року. Вони організовували жорстокі заходи очищення українського фронту від ворожих елементів. Також було запроваджене радянське судочинство, державну символіку за радянськими зразками та силові структури, такі як міліція, народна дружина, прокуратура тощо. Всі дії влади були спрямовані на пропаганду та правове оформлення того, що Закарпаття повинно увійти до СРСР. Нова влада чітко дала зрозуміти, що чеська багатопартійна система та демократизм відійшов в минуле, натомість формувалась однопартійна система.

Аби вирішити суспільно-економічну та національно-культурну проблему краю радянська влада конфісковувала приватні земельні володіння, створювала колективні господарства, ліквідовувала просвітницькі осередки , із заміною на відповідні комуністичні аналоги. А також спрямовувала сили на більшовізацію суспільства.

Договір про приєднання Закарпатської України був ратифікований у листопаді 1945 року, і саме на його підставі було завершено процес об’єднання українських земель.

Указом Президії Верховної Ради СРСР  від 22 січня  1946 республіку Карпатська Україна було ліквідовано. Натомість її землі перетворились на Закарпатську область Української РСР з центром в Ужгороді, де за декілька днів було запроваджено юрисдикцію УРСР.

Наталія Козак