Конституція Пилипа Орлика – не перша у світі. А яка ж тоді?

В українських школах розповсюджують міф: Конституція Пилипа Орлика – це перша у світі демократична конституція. Але це не так. Першу конституцію прийняли…на півночі. 

Глобальна економічна криза

1215 рік. У Києві – економічна криза. Нещодавно відбувся хрестовий похід, лицарі пограбували Константинополь, а прогресивне місто Багдад – столиця Арабського халіфату теж страждає від дефолту.

Стольний град втрачає головних економічних партнерів.

Та криза не тільки у Києві. Криза – тепер глобальне європейське явище. Лихоманить і Британію, де барони не можуть порозумітися з королем. Англійський лідер Джон Лекленд або Іоанн Безземельний все б’ється і б’ється за французькі землі, але ніяк не може завоювати їх. Не забуваймо, це ж епоха феодалізму, а тоді земля була головним джерелом багатства, як зараз ІТ, банківська сфера чи нафта й газ.

От тому його і назвали Безземельним, бо він спочатку мав свої землі у Франції, а потім – втратив їх і не зміг назад відвоювати.

Англійські барони сміялися з нього і казали: « ха-ха, король без землі, у нас є землі, а у тебе – немає, ти – безземельний».

Джон Лекленд сидить і думає: «мені треба сильний союзник, щоби нарешті завоювати французькі землі».

Крім того король веде себе дуже нахабно. Він хоче йти в похід на Нормандію відвойовувати землі (Франція), збирає у Портсмуті баронів. Барони думають: «о, зараз повоюємо, підемо на Францію, захопимо землі, селян і будемо жити, як люди». Але Джон-Іоанн Безземельний говорить баронам:

«Друзі, ви давайте мені гроші, платіть військовий збір та йдіть по хатах. Я найму військо за ваш кеш і якось повоюю у Франції».

І він повертається до свого давнього «друга» – Папи Римського. Раніше владика Риму відлучав Джона Безземельного від церкви, але цього разу англійський король обіцяє бути слухняним і каже, що платитиме лідеру католицької церкви данину – тисячу срібних марок на рік. Це дуже багато на той час, за такі гроші можна було купити 3-4 замки, виводок селян, найняти військо, ще й би на пиво з м’ясом у пабі лишилося.

Про таку щедрість Джона дізнаються англійські барони і вся інша феодальна тусівка. Вони проти, щоби король давав Папі такий щедрий краудфандинг і оголошують йому війну.

Король говорить, що Схід і Захід разом (або Північ і Південь, мабуть у британців так прийнято) і каже баронам, що готовий заради них на все.

Барони відповідають: «потрібні закони, які би обмежили твою владу і взагалі встановили паритет».

Моралька тут яка: економічні кризи – відсутність можливості торгувати чи мати землі породжують кризи політичні. У Києві – починається феодальна роздробленість, а у Британії – феодали змушують короля прийняти такі закони, які би не давали йому право стартувати на феодалів, збивати з них великі гроші і поводити себе, як останній покидьок.

Магна Карта

«Ніколи не погоджуся на такі поступки, які з мене, короля, зроблять раба!», – говорив Джон з початку.

Але всі були проти нього. Барони зібралися разом. У кожного ж барона була своя міні-армія. Уявіть собі 20 баронів мають 20 мін-армій, всі об’єднуються – і виходять величезне військо.

Барони ідуть на Лондон. Пізніше британські юнаки будуть хвалитися: «діди воювали, Лондон здобували».

У Лондоні містяни також були проти короля, тому відкрили ворота баронам.

Джон погодився сісти за стіл переговорів.

Ці переговори закінчилися підписанням «Великої хартії вольностей».

15 червня 1215 року під натиском повсталої проти нього аристократії, англійський король Іоанн Безземельний скріпив своєю печаткою «Велику хартію вольностей», 63 статті котрої гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов’язували короля дотримуватися усталених норм права.

Цей документ і є першою у світі демократичною конституцією. Його ще називали Магна Карта, типу велика карта, якось так.

«Жодна вільна людина не буде заарештована чи ув’язнена, не буде позбавлена власності, не буде оголошена поза законом чи вигнана, чи знедолена будь-яким [іншим] способом, ніж по законному вироку рівних з нею громадян» – Ст. 39 «Великої хартії вольностей», яка діє й до сьогодні.

А чим тоді конституція Пилипа Орлика?

КПО

Конституція Пилипа Орлика. Зараз ми сприймаємо її, як дійсно конституційний документ, який на вищому законодавчому рівні врегульовував правовий статус держави – Війська Запорозького. Та насправді це був документ із символічними постановами, які декларували ідеї та принципи, на яких мала будуватися козацька держава. 

Для початку варто зазначити, що Конституція Пилипа Орлика закріплювала православ’я, як основу релігію. І ніякої іншої віри. Тільки православ’я! Тільки хардкор!

Перший параграф присвячений питанню віри, основоположному для тогочасного людського суспільства. Тут заявлено про православ’я як панівну релігію в Козацькій державі, а також про відновлення автокефалії Української Церкви.

Третій пункт конституції говорить, що треба відновити «давнє братерство» з Кримським Ханством. Ем, ну ви уявіть, щоби зараз у конституції було написано: «поляки наші браття, забудемо про Волинську різню, відновимо Річ Посполиту». Уявили? Складно, правда?

Суть в тому, що історію, право й документи 18-го століття треба розуміти мовою того часу. А тоді релігія та братські відносини з сусідніми державами закріплювалися в такий от священний спосіб.

Соціально-економічні аспекти козацької конституції

Конституція Пилипа Орлик у соціально-економічному сенсі давала більше позитиву навіть не козакам, а селянам та міщанам. По-перше, за конституцією, суворо заборонялася панщина.

Міста більше не мали утримувати війська, які йдуть в похід за свій кошт. Дрібні торгівці не платили податків. Та це ж просто #ПЕРЕМОГА.

Політичні аспекти

Тут все чітко, прозоро і «по-понятіям». Гетьман, як і зараз президент, – гарант цілісності кордонів держави. Є поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади.

Особливо важливий для наших сучасників – шостий параграф, де сформульовано основні принципи управління та функціонування органів державної влади. Конституція Пилипа Орлика певною мірою ґрунтувалася на ідеї розподілу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада мала належати раді (парламенту), до складу якої входили полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від всіх полків» і «посли від Низового Війська Запорозького для слухання і обговорення справ, щоб взяти активну участь». Рада повинна була збиратися тричі на рік: на «Різдво Христове, Свято Великодня та Покрови, а також за рішенням Гетьмана». Всі важливі державні справи гетьман як очільник верховної виконавчої влади мав попередньо узгоджувати, «на власний розсуд нічого не повинне ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися».

Науковець, історик та юрист Сергій Кондратюк у статті Конституція Пилипа Орлика: її зміст та значення для утвердження демократичних засад для утвердження демократичних засад у сучасному державотворенні України підсумовує:

 – Відтак Конституція Пилипа Орлика відображає не лише спробу правової організації державної та правової традиції українського наро­ду, а й зміни владних відносин. Значення цього процесу стосовно інших народів у тому ж столітті узагальнено описав Томас Пейн, ствердивши, що «незалежність Америки, якщо її розглядати тільки як відокремлення від Англії, була б справою невеликого значення, якщо б вона не супроводжувалась революцією в принципах і практиці управління». Саме в Конституції Пилипа Орлика 1710 р. – юридичні витоки багатьох явищ, зокрема сучасного суверенітету українського народу, розподілу влад, парламентаризму тощо. Тому звернення до історичного досвіду цього документа – це звернення до державних і правових ідей, які становлять історико-правову основу для загальнонаціональної ідеї політичного характеру, ідеї, що виражає саму суть духу українського народу.

Текст: Роман Коржик

Інфографіка: видання Трибуна