Полтавські масони. Любов до істини, декабризму, лібералізму та автономії

Що пов’язує декабриста генерала Сергія Григоровича Волконського, письменника Івана Петровича Котляревського та таких шанованих жителів та гостей Полтави XIX століття, як Семен Михайлович Кочубей, Василь Іванович Черниш, Олексій Дмитрович Ларіонов та багатьох інших?

Зрозуміло що – причетність до полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Ансамбль Круглої площі Полтава, XIX ст.

26 травня 1818 року у Полтаві під керівництвом управляючого майстра Новікова в ім’я і славу Великого Будівничого Світів відбулося перше засідання ложі «Любов до істини». В кінці засідання брат Котляревський зачитав відгук Великої ложі Астреї (Санкт – Петербургська ложа) до ложі «Любов до істини», а також, Конституційну грамоту, яка затверджувала існування полтавської ложі.

Кістяк ложі складали три групи осіб:

  1. Люди з оточення генерал – губернатора Миколи Рєпніна: вже згаданий вище М.М. Новіков, який був правителем канцелярії, ад’ютант А.Є. Панін, прокурор І.О. Горбовський, віце – губернатор О.І. Свєчин чиновники Шафонський та Імберх, а також, сам Котляревський, що тоді займав посаду наглядача виховного будинку для збіднілих дворян.
  2. Представники дворянства: С.М. Кочубей, В.І. Черниш, В.В. Тарнавський, Я.А. Горленко, С.Л. Алєксеев.
  3. Військові: полковники В.А. Глінка та І.М. Карпов, капітани Ф.Ф. Ремерс, гвардії штабс-капітан В.І. Заньковський, гвардії поручик Д.П. Селецький.

Всього ложа налічувала більше 40 членів.

Засідання ложі проводилися російською мовою та проходили в маєтку Новікова, а згодом у полтавському будинку, який був спеціально для цього придбаний Кочубеєм.

Микола Григорович Рєпнін – Волконський

То для чого зібралася ця шановна компанія?

В ложі велася різного роду полеміка. Виголошувалися промови в стилі «Про вплив масонства на благо загальне» та про те, що «одностайність та згода між вільними каменярами необхідні».

Але одними інтелектуальними пошуками діяльність «Любові до істини» не обмежилася. На порядок денний були поставлені і політичні питання. Воно і не дивно, адже сам засновник ложі Новіков у свій час був членом «Союзу благоденства».

На засідання «Любові до істини» заходили відомий український декабрист, брат Рєпніна, Сергій Григорович Волконський (він теж був масоном, але належав до іншої ложі) та інший декабрист Сергій Іванович Муравйов – Апостол.

Сергій Григорович Волконський

Деякі з інших полтавських братів були членами декабристських організацій, наприклад, Глінка та Лукашевич.

Можливо, що ложа «Любов до істини» була місцем де «Союз благоденства» вербував нових членів (але це не точно).

До ложі входили представники тодішньої української інтелектуальної еліти. Звісно вони не могли оминути і соціальні питання, а особливо те, про яке гомоніла вся імперія – селянська свобода. Прихильником послаблення кріпосництва та реформування відносин на селі був сам Микола Рєпнін, такі думки виголошував і сам імператор Олександр І. Тоді ця тема була справді у тренді.

Один з братів – масонів, Семен Михайлович Кочубей, був автором «Правил для у правління маєтком» де пропонував втілити мінімальні, але реальні заходи по проведенню назрілих реформ.

Була серед полтавських масонів і група, яка мислила у іншому векторі – векторі українського автономізму. Масонський рух був здебільшого космополітичним, але масонство Центральної України складалося з людей іншої формації. Воно було з національним присмаком. Свою діяльність воно підпорядковувало інтересам українського громадського руху.

Так прихильником української ідеї був багатий поміщик Василь Лукашевич, що стане засновником «Малоросійського таємного товариства», яке пропагувало українську національну ідентичність та ,навіть, незалежність України (до товариства входили і Кочубей з Тарнавським).

Іван Петрович Котляревський

До українських масонів в російських урядовців було зовсім інше ставлення ніж до масонського руху взагалі. До українців уряд мав підвищену увагу.

Загалом всі брати ложі стояли на позиціях лібералізації Російської імперії. І хоча їхня діяльність не виходила за межі теорії вже 12 березня 1819 року, після 21 засідання, «Любов до істини» була закрита.

Вадим Патик

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *