Наступна зупинка – Клепарів. Залізничні станції Львова

Ця місцевість відома з ХІІІ століття. Тоді король Данило споруджував захисні мури від татар навколо міста. На початку ХV століття міщанин Андрій Стано-Кльоппер, який походив з відомої родини будівельників, що споруджувала довкола Львова мури, придбав 12 ланів на цій території. У 1914 році він побудував маєток Кльоппергоф (що лягло в основу назви «Клепарів»). А у Польському географічному словнику йдеться про заснування села на цій території у 1430 році.

Карта Львова, 1937

Залізниця на Клепарові з’явилась на багато років пізніше. На новозбудованій залізниці Львів – Рава-Руська у 1887 році на Клепарові було відкрито станцію. З 1895 року функціонувала локальна залізниця Львів (Клепарів) – Яворів.

Lokalbahn Lemberg (Kleparów)–Jaworów, Kolej lokalna Lwów (Kleparów)–Jaworów, або ж Локальна залізниця Львів (Клепарів) – Яворів з’явилась завдяки тому, що Галицький іпотечний банк, граф Вільгельм Сєменський-Левицький і граф Роман Потоцький у 1893 році висунули проект локальної залізниці з Клепарова до Янова (до 1946; тепер – Івано-Франкове). Потенційно залізниця мала доходити до Яворова. Також у проекті йшлося, що буде вокзал біля церкви Анни. У 1894 році Міністерство торгівлі схвалило цей проект. Рух через Львів місто заборонило, проте напрямок Клепарів – Янів затвердили.

1 січня 1895 року надали концесію на будову, а вже 25 листопада 1895 року відкрили залізницю. У 1902 році залізницю перейменували на Львів (Клепарів) – Яворів, оскільки колію продовжили до Яворова. Перегін відкрили 14 листопада 1903 року.

Станція на Клепарові у часи німецької окупації. Джерело: photo-lviv.in.ua

Відкривши залізницю у 1895 році, для її обслуговування було придбано два паротяги – Flor 970/95 і Flor 971/95, які назвали “POTOCKI”, “SIEMIENSKI” на честь основних засновників-акціонерів залізниці. Віденська фабрива LOFAG (Lokomotiv fabrik Floridsdorf) збудувала серію із 7 паротягів. Цю серію виготовляли з метою економного сполучення на локальних залізницях у 1891-1903. Через можливість використання неподалік міських вулиці, паротяги мали закритий корпус. Усі паротяги на локальних залізницях мали власні імена. У Австрійській державній залізниці спочатку отримали позначення 94 серії, змінене у 1905 на серію 394. Паротяги цієї серії були збудовані для залізниці Львів (Клепарів) – Яворів, а також для сполучення між словенськими містами Ціллі та Волан і однойменної залізниці.

Паротяг LKJ Siemienskі/KkStB 394.42

Після закінчення війни у 1945 на залізниці Львів (Клепарів) – Яворів було розширено колію – раніше покладену колію шириною 1435 мм замінили на нову, шириною якої становила 1520 мм.

У книзі «Сучасний Львів» історикиня Олена Степанів писала, що в 1940-х роках станція Клепарів мала особливе значення у пасажирському русі в напрямку Брюхович. Вона обслуговувала Яворівський та Рава-Руський напрямки, себто північно-західну частину Львова. Щодо вантажного призначення, то тоді станція не мала особливого значення через погане обладнання і використовувалась лише для невеликих прилеглих підприємств.

У серпні 2010 року у вагонному депо Клепарів було атестовано новозбудований цех з ремонту та випробування гальмівного обладнання. Це дало підприємству право проведення ремонту 4-вісних вантажних вагонів, а також виконання технічного обслуговування вантажних та пасажирських вагонів без відчеплення та з відчепленням, вантажних вагонів всіх типів і перестановки вантажних вагонів із широкої колії 1520 мм на вузьку та навпаки.

 

Сортувальний парк на Клепарові

Сьогодні Клепарів не є важливою станцією для пасажирських потягів, проте його значення для вантажоперевезення є вагомим, адже виконує насамперед функції сортувальної станції. Більше того, Клепарів – це найбільша станція і Львівської залізниці, найбільший залізничний вузол Львова, а також одна із найбільших станцій в Україні. До її складу входять локомотивне депо Львів-Схід, вантажне вагонне депо Клепарів, сортувальний парк «Батарівка». У парку 19 сортувальних колій. Середній добовий вагонообіг – 2800 вагонів.

У рамках розбудови у Львові мережі зупиночних пунктів для курсування міського рейкового автобуса, після того, як було запроваджено його першочерговий маршрут Сихів – Підзамче, планувалось запустити в дію другу чергу Сихів –Рясне з рядом проміжних зупинок, у тому числі Батарівка, для чого міська рада погодила виділення землі для Львівської залізниці. У минулій статті про станцію Персенківка йшлося про невдалі спроби запуску міського залізничного транспорту.

Ростислав Кузик

Редактор: Марта Бартошевська

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *