Запорізька книжкова толока: з кулеметом, майже без матюків і до чого тут Девід Духовни

Наш автор і літературний критик не зміг всидіти у Києві і помчав до Запоріжжя, пише видання YABL.  Там 26-28 жовтня такі ж, як він, разом з видавництвами, письменниками, перекладачами та читачами (словом, уся сучасна літературна братія) зібралися на Четверту запорізьку книжкову толоку. Це вам не звичайний ярмарок, а наймасштабніша культурна подія східної України. 300 заходів, понад 10000 читачів, більше 70 видавництв і організацій та бюджет в 1 млн гривень. Отак!


Гроші, тема, зірки?

Анастасія Левкова

Дві третини коштів дала американська організація USAID, на все інше не пожаліла міськрада Запоріжжя. «Тема цього року – «Сильні духом», – розказала програмна директорка Толоки Анастасія Левкова. – Тому багато подій присвятили бранцям Кремля, презентаціям книжок колишніх атовців, а також історії». Наприклад, виставка «За нашу і вашу свободу: 1968-2018» розповідала про те, як 50 років тому радянські війська разом із союзниками по Варшавському договору вдерлися до Чехословаччини. Крім того, відбувся Форум менеджерів культури, де зібралися організатори найавторитетніших літературних фестивалів України, таких як вінницькі «Острів Європа», Intermezzo та львівський Форум Видавців.

Озвучував на фортепіано фільм Довженка «Ягідка кохання»

Серед зірок – джазовий музикант Майк Кауфман-Портніков та Патріарх угруповання Бу-Ба-Бу, літератор Юрій Андрухович. Перший брав участь у заході «Німе кіно з тапером», де він озвучував на фортепіано фільм Олександра Довженка «Ягідка кохання», а другий зібрав повну залу прихильників.

1/2

Що було вперше?

  • Долучилося одне з найбільших і старих видавництв України «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», і одне з найменших і молодих – видавництво репортажної та документальної літератури «Човен». Фіксуйте свіжі імена!
  • З’явилася окрема вулична локація «Купол» – величезна біла конструкція, яку змонтували поруч із «Козак-Палацем», де відбувалися гучні події та кінопокази. Між іншим, цей купол «як проклятий і під проливним дощем» монтував сам директор Толоки Ігор Гармаш. Цей об’єкт має чудову звукоізоляцію від «Козак-Палацу», тому там відбувалися музичні та поетичні заходи.
  • Встановили реальну тачанку Нестора Махна з кулеметом. Сотню років тому подібні тачанки в Запорізькій області були одним з головних інструментів децентралізації влади на місцевому рівні. І цей жарт – не далекий від істини.

Що купували?

Менеджер видавництва «Фабула» і поет Остап Микитюк розповів, що запорожці розкупили всі книжки по копірайтингу, роман Щепана Твардоха «Морфій», роман Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова «Позивний Бандерас», який нещодавно екранізували.

Остап Микитюк

Переклади хорватських поетів-панків

Журналістка й літературна критикиня Інга Естеркіна має слабкість до коміксів, тому їй дуже сподобалась «Платформа коміксів». «Також відвідала ятку видавництва «Люта справа», де поговорила з поеткою Євгенією Чуприною та видавцем Сергієм Гончаруком, – сказала вона. – До того ж знайшла там вражаючі переклади хорватських поетів-панків та збірку поезій Чарльза Буковскі».

Продавці та автори кажуть, що цього року прийшло дещо менше читачів, ніж минулого. Можливо, це сталося через Zaporizhstal Half Marathon, для проведення якого перекрили ледь не половину центра міста. Але натомість прийшли ті, для кого література справді важлива: це було помітно по запитанням та попиту на серйозні книжки.

Інга Естеркіна та Ігор Гармаш

Обговорення?

  • Що є найважчим для перекладу українською? Запорожець Олександр Руденко розповів, як він переклав авангардний роман «Міс Підземка» зірки серіалу «Секретні матеріали» Девіда Духовни (для видавничої групи КМ-Букс). «Текст містить таку кількість каламбурів та прихованих алюзій, що його переклад вимагав надзвичайних зусиль. До того ж письменник явно зловживає матюками: половину з них довелося викинути, щоб текст не перетворився на колекцію лайок. Я вважаю, що лайка доречна лише у прямій мові».
  • Чому читачі так люблять антиутопії, а от на утопії майже немає попиту? З’ясувалося, що будь-яка утопія насправді є антиутопією, бо завжди поруч із задоволеними знайдуться ображені та упосліджені, думку яких в утопічному романі просто не запитали. До того ж, якщо з погляду сучасності радянське минуле здається нам антиутопічним, то людям минулого СРСР наше майбутнє також не виглядало б, мов суцільне свято.

Фото: Олег Шинкаренко

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *