
Епік-фейли Григорія Епіка. Веселе життя та сумний кінець письменника Розстріляного відродження
Григорія Епіка вигнали з роботи за участь у антигетьманському повстанні. Втратити роботу в час революційних потрясінь, інфляції, кризи й тотального зубожіння – це епік-фейл високого рівня. Та не одним епік-фейлом єдиним уславилося життя письменника, який народився 17 січня 1901 року.
Вже у свої двадцять років Григорій Епік змушений був писати більшовикам отаку пояснювальну записку. Цей документ ми знайшли у тексті М.Мазуренко “Григорій Епік: Три виміри часу”.
Це «Анкета. Копия. Для регистрации повстанцев, явившихся согласно амнистии, принятой на Украинском 5-м Съезде Советов»:
- Фамилия, имя и отчество Епик Григорий Данилович;
- Возраст 20 лет;
- 3.Образование … 2-х кл. училище. Был на курсах социального воспитания в Полтаве в 1923 г. два месяца;
- Основн. профессия Инструктор политпросвета при уездной…
- Социальное положение Пролетарий, дом и наделенной 3 дес. Земли. 2 корови в с. Каменке.
- Место рождения село Каменка вол. Каменской уезд Н. Московский губерния Екатеринославская.
- Постоянное местожительство Полтава Культпросвет;
- Семейное положение Женат, детей нет с 20 года сентября м-ца а) Перечислить состав семьи, их лета и род занятий жена, до брака Куликова Вера Афанасьевна 23 лет, живет в Полтаве Уезднаробразе – мать Клеопатра Самуйловна, ур. Усенко – Епик – 44 года. Каменка, дом.хозяйка. Отец Данил Демьянович. С. Каменка – хлібороб, раньше работал на лесопилке.
- Служил ли в старой армии, в какое время, в какой части и в каком чине Нет;
- Служил ли в Петлюровских войсках, в какое время, в какой части, в каком чине Нет;
- Служил ли в Махновских войсках в какое время, в какой части, в какой 136 должности Нет.
- Служил ли в Деникинской и пр. белогвардейских бандах, в какое время, в какой части, в каком чине. Нет;
- Служил ли в Красной Армии, в какое время, в какой части, в какой должности. Нет;
- Участвовал ли в боях на фронте, когда, на каком, против кого: Был в организации по ликвидации бандитизма в Полтавск. Уезде …как член Комнезамож, …чл. Комячейки – …20 года по настоящее время;
- Чем занимался и где был: а) До февраля 1917 г.: Учился в министерском училище, служил на желдор. В Амур. Н. Днепровск – был переписчиком; б) С февраля 17 по октябрь 17 г.: Тоже; в) С октября 17 г. по апрель 1918 г.: Там же уволен… за забастовку; г) С апреля 18 г. по январь 1919 г.: Не служил, был дома; д) С января 19 г. по июнь 19 г.: Служил на желдоре…; е) С июня 19 г. по январь 1920 г.: Жил дома, работал по организации сопротивления против белых с самостоятельным отрядом в 30 человек; ж) С января 21 г. по настоящее время: С февраля 20 г. по апрель служил в Военкомате Каменки переписчиком. С апреля по май в милиции секретарем. С мая жил в Романковке по 15 августа, нигде не служил»
Ця анкета дала йому зелене світло на вступ до партії більшовиків. Цей епік-фейл зламає йому життя. Замість того, щоби проаналізувати діяння більшовиків, які розстрілювали без суду й слідства українців, забирали хліб у селян, і зрештою – втекти з України куди подалі, Епік лишається будувати комунізм.
Його розстріляють у 1937 році.
Але перед тим буде ще епік-фейл. Роман “Без грунту”. Таку ж саму назву матиме й роман Віктора Петрова-Домовнтовича.
Наступний фейл: одного разу Епік сидів вдома у Хвильового і захоплено розказував, як за селом, на вигоні, активісти антирелігійної громадської організації займалися спалюванням церковного начиння – аналоїв, престолів, хоругов, ікон, іконостасу і василькових віничків, якими священик обпорскував парафіян свяченою водою.
Григорій Епік одного разу вирішив позмагатися з тим самим Хвильовим та в якості парі написав роман “Петро Ромен”. Епік хотів довести Хвильовому, що у радянському союзі все позитивно і в літературі можна створити позитивного героя. Хвильовий прочитав роман і застрелився.
Дуже позивтино.
Ну іще кілька епічних фактів біографії Григорія Епіка.
Основні творчі здобутки письменника — кілька повістей і романів, що засвідчують його духовну еволюцію. Найпомітніші з них — повість “Восени”, де виведено тип комуністапереродженця, який безкарно владарює у житловому кооперативі, та роман “Без грунту”. В ньому письменник гостро таврував пристосуванців — “папероїдів”, які виробили системі свого існування: цілковита покора дужчим і нещадне знущання, над слабшими. В романі “Перша весна” (1931) Епік зумів правдиво показати відчайдушний опір селянства насильницькій колективізації. А 1932 року видав прокомсомольський роман “Петро Ромен”, де оспівував зростання радянської технічної інтелігенції.
Заарештований 5 грудня 1934 року нібито за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації, що планувала терористичні акти проти керівників Компартії та уряду. Виключення з партії, арешт одразу ж після вбивства Кірова духовно надломили письменника. На противагу заарештованим одночасно і ним у Харкові В.Підмогильному, М.Кулішеві, котрі тривалий час відкидали надумані звинувачення, Г.Епік без спротиву визнав свою приналежність до міфічної терористичної організації, до якої нібито входили М.Куліш, В.Поліщук, В.Підмогильний, Є.Плужник, В.Вражливий.

Лист Григорія Епіка рідним
На початку 1935 року багатьох письменників вразив лист Епіка на ім’я наркома В.Балицького, в якому письменник розкаювався за злочинні наміри всієї групи і визнавав, що їх усіх варто постріляти, “як скажених псів”. Цього листа на пленумі правління Спілки письменників України зачитав секретар ЦК КП(б)У Постишев. Як засвідчують документи, засуджений до 10-річного ув’язнення спільним вироком на 17 осіб, Г.Епік був відправлений для відбування покарання на Соловки.
Листи письменника з концтабору до дружини переповнені фальшивим пафосом, довжелезними списками класичної літератури, яку він буцімто читає в години дозвілля, а також розповідями про те, що він натхненно працює над книжкою новел “Соловецкие рассказы”, котра, на його думку, “принесла б дуже багато користі й мала б надзвичайний успіх”. Рукопис цієї книжки Епік згодом надіслав до Москви на ім’я наркома внутрішніх справ та ще й з проханням ознайомити з нею “ще й старших.”
Проте ніякі запобігання не полегшили долі письменника. В цьому незабаром переконався й сам Епік. У книжці “Українська інтелігенція на Соловках” С.Підгайний згадує, як бадьорий письменник раптом “перестав бути ударником, спалив новели й роман, писані “во славу Чека”, відмовився від роботи, посилаючись на біль у нозі…”
У жовтні 1937 року справу Г.Епіка, як і інших українських письменників і митців, несподівано переглянула трійка УНКВС Ленінградської області й винесла новий вирок — розстріл. Вирок був виконаний 3 листопада того ж року.
Реабілітований Григорій Епік посмертно, в 1956 році “за відсутністю складу злочину” постановою Військової колегії Верховного суду СРСР.
Роман Коржик
Використані джерела:
- Біографія Григорія Епіка: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1796
- Мазуренко І.В. “Григорій Епік. Три виміри часу”: http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/971/14.pdf?sequence=1&isAllowed=y
- Епік Григорій Данилович — дніпропетровський письменник ФОТО
Post a comment