Остап Вишня б’є Ернеста Гемінґвея

Остап Вишня побив Ернеста Гемінґвея. Це можливо лишень у паралельній реальности. Альтернативній. Саме таку альтернативну історію своїми іронічними ударами по клавіатурі сотворив живий класик української літератури Олександр Ірванець. 


У романі “Харків 1938” відбувається пролетарський карнавал, куди приїжджають артисти й журналісти з усього світу. І от, десь на вулицях нашого залізобетонного міста двоє відомих поетів випивають, тусують, а потім б’ються у п’янім апофеозі.

Перемагає Остап Вишня.

Хто з Вас знає біографію дядька Гема, той пам’ятає: американський класик майже професійно займався боксом. Єдине ж бойове мистецтво, яке культивував пан Вишня – гумор. Як на той час – гумор топовий, з погляду сучасности – дещо крінжовий. Але в хорошому сенсі крінжовий.

Так само, як Вишня б’є старого і море, так же українські студенти в цій книзі б’ють московитів під Крутами. Далі женуть ворога до кордону й під Бєлгородом укладають мирний договір, за яким Україна здобуває незалежність 1918 року.

А далі класик Ірванець б’є московію метасарказмом та постіронією. Орки будують окрему комуністичну росію, в якій постійно відчуваються палацові перевороти. Спочатку рашкою керує Ленін. Столиця зветься Ленінград. Потім до влади приходить Сталін. Ленінград перейменовують на Сталінград.

А далі Сталіна вбиває Кіров. Столиця росії отримує назву Кіровоград, а Коля Гумільов, поет – обжирається наркотиками, його жінка Ані Ахматова хоче виїхати в Україну, але їх не випускають.

Під Крутами — виграли бій, а Україна перемогла росію 9 травня: постіронічний Олександр Ірванець

Під Крутами — виграли бій, а Україна перемогла росію 9 травня: постіронічний Олександр Ірванець

А тим часом Україна будує свій національний комунізм. Без раші. Держава зветься Українська Робітничо-селянська Республіка. Нею керують два збалансованих органи влади: Партія Українських Національних Комуністів (ПУНК) та гетьман-президент – станом на 1938 рік то був Євген Коновалець.

Остап Вишня б’є Гемінґвея. Якщо антураж саме такий, як у романі Олександра Ірванця “Харків 1938” – то я тільки за. Най буде. Нам бракує інтелектуально літератури з гумором та чудовими інтертекстами…

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *