Василь Стус, український поет, вже давно став ціллю наукових та журналістських досліджень. Вивчали все - його біографію, вірші, тексти, судові та тюремні документи. Майже не вивчали те, як Стус став феноменом масової культури.

Стус у масовій культурі: як говорять про поета і що це нам дає

Василь Стус давно став ціллю наукових та журналістських досліджень. Вивчали все – біографію, вірші, судові документи. Майже не вивчали, як Стус став феноменом масової культури.


 

 

Наш текст – одна з перших спроб це зробити. Не претендуємо на вичерпність та всеохопність. Будемо раді, коли хтось із журналістів, філософів чи блогерів продовжить цю тему.

 

Нам є про що поговорити…

 

Отже. Ім’ям Василя Стуса названі десятки вулиць в українських містах. На його честь йменується університет, що знаходиться в місті Донецьк, під окупацією рашистів. Про Стуса знято кілька документальних фільмів та один художній.

 

Стус згадується у текстах пісень українських музикантів.

 

Про нього говорять всі – від шкільних учителів до Ірини Фаріон. Якби пан Василь був живий, то сьогодні би його вітали з Днем народження. Йому би було 85 років. Він народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка, Гайсинського району, Вінницької області. 

 

Згадки у піснях

 

Хреститись, повторити партійне гасло

По талончику себе довести до оргазму

В кабінці на виборах, а звідти на фестиваль вареників

Сука, Стусу непереливки

Лиється горілочка і захват поросячий

Всі на вишиванках, але жакети Versace

 

У такому контексті Степан Бурбан “Паліндром” згадує Стуса у пісні “Останній танець”. Сам трек – не про Стуса, але “Паліндром” хоче сказати нам, що Василь Стус би отетерів, якби дожив до української Незалежності та на власні очі побачив би “Партію регіонів”, корупцію, фальсифікації, олігархічні телеканали та байдужість значної частини українців до політичного життя.

 

 

Так, зараз ми всі – єдина нація: ЗСУ, добровольці, волонтери, активні громадяни. Але до 24 лютого 2022 року левова частина українського населення говорила “какая разніца”, голосувала за проросійських лакеїв, дивилася російський контент.

 

Стус би критикував українців за ці гріхи й мав би абсолютну рацію…

 

Йдемо далі.

 

Документальний фільм “Ваш Василь”

 

Вже згаданий “Паліндром” став автором саундтреку для документального фільму “Ваш Василь”, який зняли Олександр Авшаров та Світлана Рудюк. Щобільше – Степан Бурбан та Артем Черкасов є композиторами цієї стрічки.

 

Фільм починається кадрами, як знайомі та друзі Стуса приїжджають у концтабір, щоби розкопати його могилу та забрати тіло для перепоховання.

 

Василя Стуса та його побратимів – Олексу Тихого, Юрія Литвина 19 листопада 1989 року перепоховали у Києві, на Байковому цвинтарі.

 

Цей похорон перетворився на велику хресну ходу та маніфестацію. 30 тисяч українців пронесли труни зі Стусом та побратимами через весь центр Києва до кладовища.

 

Похорон Стуса та його побратимів став чи не першим випадком в історії СРСР, коли українці масово використовували синьо-жовті прапори, а спереду колони хтось навіть ніс червоно-чорний стяг.

 

 

Ця фотографія, до речі, належать Сергію Марченку.

 

Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР

 

Книгу, яку написав та впорядкував Вахтанг Кіпіані, засновник порталу “Історична Правда”, просто ідеально розпіарив ворог України – проросійський політик Віктор Медведчук. Нагадаємо, що кум путіна був адвокатом Василя Стуса, коли його судили 1980 року за фейковими звинуваченнями у спробі знищити радянський союз.

 

Медведчук, бувши адвокатом Стуса, погодився з прокуратурою та вважав, що поет винним і навіть не намагався пом’якшити вирок.

 

Про це Вахтанг Кіпіані розповідає у згаданій книзі.

 

Віктор Медведчук подає до суду за наклеп і брехню. Цим самим проросійський політик спричиняє “Ефект Барбари Стрейзанд”: він хотів заборонити книгу, але зробив її неймовірно популярною. Видавництво “Віват” надрукувало додатковий тираж та продало рекордну кількість примірників – 20 тисяч.

 

Фільм “Заборонений”

 

Патосна історія з купою кліше. Саме такими словами починає огляд на фільм “Заборонений” Віталій Гордієнко – автор ютуб-каналу “Загін Кіноманів”.

 

 

Кінокритики та чимала кількість глядачів дуже негативно оцінили фільм. Редакторка медіа “Громадське” Анна Єресько після перегляду стрічки, написала таке:

 

З іншого боку, провідний кінорейтинг IMDB поставив фільму “Заборонений” оцінку 7.4 з 10. Це доволі високий бал.

 


Ютубер Тайлер Андерсон з каналу “Geek Journal” зробив огляд на “Забороненого” під цікавою назвою “Стус проти геїв-кадебістів”.

 

Колумніст видання “Детектор Медіа” Ігор Грабович пише:

 

 

“…у “Забороненому” на перший план виходить також дещо вторинне стосовно головного героя та головного конфлікту. Власне, автори картини свідомо чи ні транслюють суто обивательський погляд на Стуса як на цілковитого маргінала й дивака, чия поведінка не надається до розуміння, проте шкодить усім”.

 

 

Попри значну критику фільму, ми все ж таки радимо Вам подивитися “Забороненого”, якщо ще не бачили. Зрештою, ніхто не забороняє іншим режисерам зняти ще якийсь фільм про Стуса, в якому та сама історія поета, його боротьби та смерті буде презентована більш динамічним сюжетом, кращими діалогами та цікавішою операторською роботою.

 

Як бачимо, поет Василь Стус став справжнім феноменом масової культури. Таку кількість згадок в медіа та інформаційного контенту може мати хіба що Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. І то – довкола святої трійці немає таких скандалів, як довкола Стуса: і фільм неякісно зняли, й книгу заборонити хотіли, й похорон Стуса спровокував зростання національно-визвольного руху та досягнення Україною Незалежності.

 

Незалежності, за яку сьогодні гинуть сотні героїв ЗСУ, добровольчих формувань та волонтерських організацій. Незалежності, за яку загинув Василь Стус…

 

Виявляється, сьогодні українська Незалежність, її відстоювання та збереження, до якої прикута увага всієї світової спільноти, також стає феноменом масової культури…

 

 

 


Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру, історію, суспільство. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!

А це карта приватбанку:

4149 4991 1010 5317

А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *