Собор Паризької Богоматері горів 9 годин. У чому різниця між українськими та французькими бізнесменами?

Нещасний випадок у храмі Нотр-Дам де Парі показав, що історія — це важливо, на її збереження витрачаються мільйони, а її втрата — справжня національна трагедія.


На перший погляд — це лиш пафосні слова: втрата, біль, національна трагедія. Але якби це було не так, то хіба би власник бренду “Gucci” та футбольного клубу “Ренн” Франсуа Анрі-Піно пожертвував на відновлення Собору 100 мільйонів євро?

Чому загорілася споруда? Бо для французів важлива автентичність та справжність історії. Тому покрівля храму Нотр-Дам роками була оригінальною. Збереження історичних будівель — це їх збереження у первісному, оригінальному вигляді. Не так, як у Полтаві, приміром. Місцеві бізнесмени, прикриваючись збереженням Будинку Дворянського зібрання 1810 року, прибудовують до нього споруду сумнівної естетичної якості. Ще й надто — якість самої прибудови, технічна, теж залишає багато питань. Навіть неосвіченому обивателю одразу впадає в око низька якість стін прибудови. Технології пішли вперед, а виявляється сто років тому будували краще й міцніше, ніж сьогодні.

На данном изображении может находиться: на улице

Різниця між французькими та українськими бізнесменами — у культурі, естетиці та якості ведення самого бізнесу. Паризький мільйонер не буде перетворювати місцеву пам’ятку архітектури в бридке каченя несмаку. А полтавський — буде. Француз дасть 100 мільйонів на реставрацію культової споруди, а полтавський чекатиме поки Кадетський корпус розсиплеться, щоби на його місці звести чергову ідіотську багатоповерхівку з тонкими стінами, зекономить на будматеріалах, зате ж — заробить мільйони.

Європейський бізнесмен реставруватиме будиночки у старих кварталах, а полтавський — зноситиме, бо йому лінь зводити багатоповерхове одоробло десь у спальному районі, він хоче запхати свою зажерливу пащеку в центр міста.

Не всі полтавські бізнесмени — погані. Є чимало свідомих, якісних, культурних та адекватних. Є й у Франції свої ідіоти.

Проте, результат, як то кажуть — наочний. Французи бережуть свою історію, а ми руйнуємо. І тому в них є туристи, а у нас — немає. І тому в них є Собори Паризької Богоматері, а у нас — огидні багатоповерхівки з тонкими стінами та гаманці зажерливих бізнесменів, які тріщать від надприбутків.

Собор Паризької Богоматері горів 9 годин. І на його відновлення миттєво знайшли гроші. Кадетський корпус розвалювався більш як 9 років. І продовжує розвалюватися.

Роман Коржик

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: