«Земля» Довженка. Чому радянська влада випустила, а потім – заборонила показ легендарного фільму

Фільм Олександра Довженка «Земля», за версією ЮНЕСКО, входить до списку топ-5 шедеврів світового кінематографу. Але сталінська влада вважала інакше. Стрічка, яка 8 квітня вийшла на екрани радянських кінозалів, уже за 9 днів, 17 квітня, зробилася забороненим плодом для радянського глядача.

---

5 місяців команда Довженка працювала над зйомкою картини. Робота кипіла на локаціях, які розташовані в межах Шишацького району Полтавської області, а саме – поблизу села Яреськи. Навіть відомо, що на час зйомок Довженко квартирував у хаті місцевої мешканки Ганни Іванівни Корсун. Але одна справа – комунікація з привітними селянами, а зовсім інша – партійними чинами та критиками. 32 рази стрічку Довженка переглядали діячі комуністичної партії та цензори, після чого 8 квітня 1930 року відбулася її прем’єра для глядачів. Через 9 днів партійна критика «прокинулася», сказавши: «Зняти стрічку з показу через натуралізм та замах на звичаї». Що це означало мовою того часу?

Стівен Спілберг радянського кіно (так ми будемо називати Довженка) мусив зняти фільм в якому чітко покаже необхідність і успішність політики колективізації. У сюжеті це в принципі змальовано. Бідні відбирають землю у так званих куркулів, ділять її між собою, починають працювати. Селяни проводять умовну адвокаційну кампанію, добиваються, щоби влада дала на село трактор. Василь, один із героїв стрічки, стає першим трактористом на селі. Він доблесно бореться за піар ідеї колективізації. За це його і вбивають так звані куркулі.

У чому ж проблема? Що не так радянським партійцям? А виявляється, що Довженко забагато уваги приділив сільським пейзажам та красі природи – стиглі яблука, великі кавуни, широкі поля. Це був піар приватного, одноосібного господарства. У цьому критикани побачили пропаганду куркульства як класу. Плюс, долалися фрагменти, де молода селянка, абсолютно гола, взявши в руки свої стиглі перса, побивається в істериці за своїм загиблим коханим.

З цього приводу поет Дем’ян Бєдний опублікував у газеті «Известия» свій вірш, у якому він «стьобався» над цими кадрами Довженка:

И неужто мы эти половые гримасы

Будем гнать, «продвигать» в пролетарские массы?

Ну а если картина дойдет до села,

Не прибавится ль силы в кулацких угрозах: — 

Братцы, видите? Девок и баб до гола

Коммунисты разденут в безбожных колхозах!

Прочитавши цей текст поета, Довженко в буквальному сенсі став сідим. Дем’ян Бєдний був не просто радянським ліриком, який оспівував ідеї Леніна та Сталіна, він був що не є, справжнім придворним, найближчим поетом кремлівського вождя. Йому і квартиру в центрі Москви дали, і премії, і лікування в Німеччині оплатили. Пізніше, як то було з більшістю просталінських письменників, Бєдного звинуватили у брехні, виключили з партії, союзу письменників, виселили з квартири. Але цей текст все ж став ключовим в негативному сенсі для Довженка. Сам він так і писав:

— Радість творчого успіху була жорстоко пригнічена жахливим фейлетоном Дем’яна Бєдного. Мені було так соромно ходити по вулицях Москви, що я буквально посивів і постарів за кілька днів, — писав режисер.

Сучасні культурологічні критики та журналісти все ж схиляються до думки, що «Земля» більше антиколективізаторський фільм. Оглядач «Еспресо ТВ» Дар`я Тарасова пише:

— У цьому гармонійному космосі землероби ведуть щасливе позачасове життя, спокій якого порушує поява трактору. У фільмі Довженко показав розірвання органічного і містичного зв’язку з землею, яке спричинює колективізація…Фільм може здатися агітаційним, однак, режисер, навпаки, за допомогою мистецтва виявляє своє істинне ставлення до комуністичного ладу. Імовірно, тому доля фільму в СРСР була саме такою.

Але у Європі на стрічку Довженка чекала інакша доля. У 1930 році Національна рада кінокритиків США визнала «Землю» найкращим іноземним фільмом. А в 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі група кіноекспертів включила роботу українського режисера до списку 12 найкращих фільмів усіх часів.

У Союзі критики все ж віддали належне художнім прийомам, операторській роботі та режисерській майстерності творців картини. Та що ж поробиш, коли мистецька складова відходить у забуття, коли фільм не правильний у ідеологічному сенсі.

Сьогодні топовий американський портал IMDB, який є одним з найбільших інформаційних ресурсів про кіно, оцінює «Землю» в 7,5 балів з 10.

Роман Коржик