Засновник УПА. Хто такий Василь Івахів, чому він менш відомий за Шухевича й Бандеру
Коли хтось говорить про Українську повстанську армію, одразу згадуємо Степана Бандеру або Романа Шухевича. Та не вони були засновниками УПА. Справжній co-founder “червоно-чорних” – Василь Івахів, військовий менеджер ОУН на Волині.
Розповідаємо, хто він взагалі такий, як заснував УПА та чому на фоні Бандери, Шухевича та Кука, українці майже нічого про нього не знають.
Хто такий Василь Івахів
Майбутній засновник УПА народився 18 квітня 1908 року в селі Прошова, біля Тернополя. В інших джерелах пишуть, що Івахів народився в селі Подусільна, поблизу Львова. Але, насправді його сім’я переїхала туди 1912 року.
Хлопець навчався у місті Рогатин, в гімназії, був членом скаутської патріотичної організації ПЛАСТ.
Після закінчення гімназії служив у польській армії. Дослужився до чину поручика. Ще під час служби став активним учасником рухів “Пласт”, “Сокіл”, а потім і Української Військової Організації (попередниці ОУН). Співпрацював з організацією “Просвіта”, викладав.
За свою підпільну діяльність тричі заарештовувався польською владою: у 1933, 1938 і 1939 роках. Сидів у бережанській, золочівської, львівській в’язницях і в концтаборі Береза-Картузька.
Брав участь у ІІ Великих Зборах ОУН у Кракові, також проходив в цьому місті військові курси ОУН(б). У червні 1941 року створив і очолив підстаршинську школу ОУН(б) у Поморянах Львівської області. Однак гестапо заарештувало всіх викладачів і учнів цієї школи, після чого Василь з побратимами близько року провів у львівській в’язниці, звідки був звільнений за клопотанням митрополита Андрія Шептицького.
З літа 1942 року призначений військовим референтом ОУН на північно-східних землях. Взяв на себе організацію УПА на Волині.
УПА: ідея, що витала у повітрі
Буває, що абсолютно різним людям, які навіть не знають одне одного, приходить в голову одна й та сама ідея. Щось таке можна сказати про ідею створення Української повстанської армії: сотні людей про це думали, а десятки людей — намагалися організувати. Але що означає — організувати армію? Що для цього треба зробити? Ми читаємо у книгах, статтях, журналах слова “організував армію”, зовсім не розуміючи, як це? Яка механіка?
Це цікаве питання. Бо армія — це коли багато людей мають зброю, схоже вдягнуті або ж у них є знаки, щоби відрізнятися від ворога. Армія — це поділ на сотні, полки, курені. Армія — це план дій: як наступати, де тримати оборону, куди йти, відступати. Армія — це запаси їжі, медики, котрі лікуватимуть.
Армію не можливо створити просто указом якоїсь політичної партії чи громадської організації. Армія створюється роками. Ну, якщо є охота — за два-три місяці.
Організація українських націоналістів (ОУН) діяла на Західній Україні з 1929 року й на момент нападу Третього Райху на СРСР мала вже 13-річний стаж. Як же діяла ОУН? Націоналісти видавали газети, робили теракти проти польських політиків.
За підрахунками історика Я. Грицака «всього націоналістичне підпілля провело 63 замахи. Їхніми жертвами стали 25 поляків, один росіянин і один єврей; більшість — 36 — були українцями (з них один комуніст!)». Найвизначнішими жертвами терористичних актів ОУН стали польські чиновники Тадеуш Голувко та Броніслав Пєрацький (особисто відповідальний за т. зв. пацифікацію, що призвела до масових арештів та знущань над українцями), чиновник радянського консулату Олексій Майлов (вбитий у помсту за Голодомор 1932–33 в УСРР) та колишній сотник УГА, директор Української академічної гімназії у Львові Іван Бабій, звинувачений у співпраці з поляками.
Таку діяльність можна робити тоді, коли є структура, а точніше сказати — мережа. А мережа в ОУН була. Як пише сайт “ОУН-УПА”,
Структурами ОУН в краю, в який входили Галичина і Волинь (у 30-і роки волинські землі виділилися в окремий Північно-Західний Край, а пізніше діяльність ОУН поширилася на всі українські етнографічні землі), керував Крайовий Провід, очолюваний Крайовим Провідником. Виконанням рішень Проводу займалася Крайова Екзекутива (від лат. слова – “виконувати”) ОУН на західноукраїнських землях (КЕ ОУН на ЗУЗ), яка ділилася на ряд референтуp (військову, ідеологічну, пропаганди тощо).
Військова референтура. В ОУН був, умовно кажучи, військовий відділ, який займався вишколами, навчаннями, тренуваннями, стрільбами.
ОУН була політичною організацією, яка крім агітації, терактів, створення спортивних та культурних подій, займалася ще й військовою підготовкою.
Але коли почалася Радянсько-німецька війна перші загони УПА створила не ОУН.
ОУН була не єдиною організацією яка вела політичну роботу для створення Української держави. Коли почалася війна за справу взявся Тарас Бульба Боровець.
На початку німецько-радянської війни сформував і очолив партизанські відділи “Поліської Січі” в місті Олевськ. У лютому 1942 р. повстанські загони на чолі з Боровцем діяли в Костопільському та інших районах. А поряд із високим кремезним отаманом була отаманша: невеличка білявочка, яка й українську опанувала, бійцям шила-прала, при потребі рани повстанцям обробляла.
Як Василь Івахив винайшов УПА
Василь Івахів прожив коротке, але яскраве життя, повне героїчних і трагічних подій. Однак з довгого списку його заслуг хочеться виділити один – прагнення примирити бандерівців з бульбівцями, домогтися об’єднання зусиль усіх українських патріотичних сил для боротьби з німцями. Про необхідність боротьби проти фашистів Івахів заявляв ще на конференції ОУН (б), яка підпільно проходила у Львові в грудні 1942 року. Більше того, він виступав за створення потужних збройних загонів для протистояння в першу чергу саме німцям. Тобто мова не йшла про якийсь тихий опір, агітаційно-просвітницьку роботу або саботаж, Івахів закликав соратників по партії відкрито воювати з окупантами.
Як один з видатних діячів націоналістичного руху, підпільник з багаторічним стажем, Василь Івахів мав усі можливості вплинути на політику ОУН. Більше того, той факт, що вже в січні 1943 року його послали з інспекцією на Волинь, де, як відомо, і зародилася УПА, говорить про те, що Центральний Провід в цілому схвалив його позицію. Отже, Василь Івахів приїхав на Костопільщину з метою перевірки крайової мережі ОУН. У підпільника були повноваження військового референта організації на північно-західних землях (тобто Волинь і Полісся).
Йосип Сонар (саме таким псевдонімом він тоді користувався), здійснюючи поїздки північними районами Рівненщини, мав можливість на власні очі побачити рівень озброєння і підготовки місцевих українських партизанів. Івахів вважав, що не варто зволікати зі збройним повстанням проти німців, і в цьому його точка зору дещо розходилася з офіційною позицією Центрального Проводу ОУН. Військовий референт переконував, що сил бандерівців на Рівненщині цілком достатньо для розгортання реальної боротьби, плюс він серйозно розраховував на допомогу з боку загонів “Поліської Січі” отамана Бульби-Боровця, яка давно діяла в цьому регіоні. Останні представляли інтереси уряду УНР в еміграції, пишалися своєю демократичністю і сторонилися націоналістів, яких вважали членами тоталітарної організації.
Керівництво ОУН(б) сприймало таку позицію “бульбівців” доволі жорстко. Фактичний керівник організації (після арешту Степана Бандери) Микола Лебідь найбільше прагнув перешкодити сповзанню національно-визвольного руху в отаманщину зразка 20-х років і тому тримав курс на силове підпорядкування “бульбівців”. На цьому тлі примиренська позиція Василя Івахіва виглядала претензійно і навіть сміливо. Однак Сонар не хотів марного пролиття української крові і робив усе можливе для союзу патріотичних сил.
Вдруге Василь Івахів прибув на Волинь у лютому 1943 року з метою прийняти парад підготовлених і озброєних автоматичною зброєю трьох куренів УПА, яким належало діяти на Костопільщині і Сарненщині. Це були курені Яреми, Наливайка і Гострого, причому курінь Яреми вже мав за плечима бої проти німців. В одному з таких зіткнень загинув командир першої сотні Григорій Перегійняк (псевдонім – Коробка).
Проте головною метою приїзду референта був далеко не парад, а спроба налагодити зв’язок і домовитися про співпрацю з Тарасом Бульбою-Боровцем. Як відомо, перший командир УПА Клим Савур (Клячківський) раніше вже намагався домовитися з бульбівціми, але марно. Тепер все залежало від Івахіва, який розраховував на допомогу свого однокашника Івана Мітрингі, який служив помічником у Бульби. 9 березня 1943 року така зустріч відбулася в селі Золотолин, що на Костопільщині. З боку ОУН в ній брали участь Йосип Сонар (Василь Івахів), Клим Савур (Дмитро Клячківський), Дубовий (Іван Литвинчук) і Омелько (Роман Петренко), з боку “бульбівців” – Іван Мітринга і ще двоє офіцерів Збройних сил УНР (воювали колись під керівництвом С. Петлюри). Сторони нібито висловилися за об’єднання воюючих загонів і домовилися про нову зустріч, яка мала відбутися 14 травня.
13 травня 1943 року Василь Івахів разом з двома супроводжуючими зі штабу ОУН Юліаном Ковальським (Джин, Гарпун) і Семеном Снятецьким (Рулящий, Сійко), а також нечисленної охороною потрапив у німецьку засідку біля села Черніж і в ході короткотривалого бою героїчно загинув. Смерть Івахіва стала дуже важким ударом не тільки для УПА на Волині, а й для всієї Організації українських націоналістів. Молодий підпільник став однією з перших жертв довгої війни, яку УПА буде вести проти своїх численних ворогів.
Саме тому ми про нього майже нічого й не чули. А чули про Бандеру, Шухевича, які вели ОУН та УПА до боротьби.
Джерела:
- Василь Івахів. Проєкт Герої України.
- Ганна Черкаська. “Тарас Бульба Боровець”.
- Повстанська армія «Поліська Січ» була першоосновою УПА?
-
Ігор Бігун. “Сом”, “Гарпун” і “Сівко”. Формування і загибель першого штабу УПА.
Post a comment