Юрій Кнорозов — українець, який розшифрував писемність майя

Історик та етнограф Юрій Кнорозов, який народився та виріс в Україні, жодного разу не відвідував Мексику, однак зміг дистанційно розшифрувати писемність майя. Тепер у Південній Америці існує справжній культ науковця.

---

У 1956 році уродженець міста Південне Харківського району Юрій Кнорозов захищав кандидатську дисертацію на тему «”Повідомлення про справи в Юкатані” Дієго де Ланди як етно-історичне джерело». В цьому дослідженні науковець показував, як він розшифрував писемність майя: ключовою ідеєю стало те, що ті символи, які збереглися – це не літери і не окремі слова, а склади. Доповідь вченого продовжувалась всього 3,5 хвилини, а комісія постановила одразу призначити йому ступінь не кандидата, а доктора наук.

Справа в тому, що дешифровка вважалась неможливою – надто мало зберіглося писемних артефактів майя. У 1562 році єпископ Юкатана Дієго де Ланда спалив грандіозну кількість книг та інших пам’яток цієї культури – базувати дослідження доводилося на зовсім нечисленних прикладах.

Саме тому відкриття дуже швидко стало світовою сенсацією, а в Латинській Америці дослідник перетворився на своєрідний об’єкт культу. Однак вперше побувати на батьківщині майя Юрій Кнорозов зміг тільки у 1990-му, коли його запросили в Гватемалу – до цього він лише один раз від’їжджав з СРСР під час війни.

Юрій Валентинович Кнорозов народився в 1922 році в родині інженера. Одним з важких спогадів дитинства для нього був Голодомор, який вдалося пережити завдяки домашньому городу.

У школі він був здібним, але занадто неконтрольованим учнем. Незважаючи на свою ексцентричну поведінку, майбутній учений відзначився у вивченні як природних, так і гуманітарних наук, а також цікавився різними видами мистецтва: грав на скрипці, писав вірші і виявляв здібності до малювання з практично фотографічною точністю.

У 1937 р. Юрій закінчив 7 класів залізничної школи № 46 в Південному, а в 1939 р. закінчив робітфак при II Харківському Медичному Інституті та вступив на історичний факультет Харківського державного університету ім. А. М. Горького. Він встиг закінчити два курси історичного факультету, коли навчання було перервано війною.

У вересні 1941 Кнорозов був мобілізований на будівництво військово-оборонних споруд в Чернігівській області. У листопаді 1941 року, опинившись в оточенні, став пробиратися до Харкова. До лютого 1943 р. проживав в селищі Південний Харківського району. В тому ж 1943-му, пройшовши разом з матір’ю прифронтову зону, опинився в Воронезькій області, і згодом приїхав до Москви, де почав навчатися на історичному факультеті МДУ, спеціалізувався по єгиптології. Потім був призваний до армії, де служив під Москвою, телефоністом 158-го артилерійського полку резерву ставки головнокомандувача.

У війську Кнорозов уперто відмовлявся йти на офіцерські курси, щоби швидше демобілізуватись і повернутися до наукової роботи.

1945 року він повернувся в університет на кафедру етнографії, щоб продовжити свої дослідження в царині шаманських практик. Працюючи в московському відділенні Інституту етнографії та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СРСР, Кнорозов провів кілька місяців в Узбецькій і Туркменської РСР, беручи участь у роботі Хорезмської експедиції. Працюючи в Середній Азії, він працював над вивченням специфіки взаємин кочових етнічних груп і осілих цивілізацій у регіоні від стародавніх часів до періоду експансії Російської імперії. І в цей час на очі Кнорозова потрапила опублікована 1945 року стаття німецького дослідника Пауля Шелльхаса під назвою «Дешифрування писемності майя – нерозв’язна проблема». Ця публікація різко змінила його наукові плани. Він залишає шаманські практики, щоби відповісти на виклик Шелльхаса: «Як це нерозв’язна проблема? Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим». Цієї позиції він дотримувався все своє життя.

Після закінчення університету (1948) Кнорозов переїхав до Ленінграду, де працював у Музеї етнографії народів СРСР. А в 1953 році він став співробітником Інституту етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН (Кунсткамера), де працював до самої смерті.

Поміж легенд, якими овіяна доля вченого, є і така, що він нібито привіз з Німеччини рідкісні видання на тему писемності майя – «Повідомлення про справи в Юкатані» Дієго де Ланди у публікації Брассер де Бурбура і «Кодекси майя» з гватемальської публікації братів Вільякорта? Проте сам науковець помер, так і не поділившись до кінця таємницею.

Всі спроби на основі абетки Дієго де Ланди розшифрувати тексти майя закінчилися невдачею, тому у ХХ сторіччі вирішили, що дані єпископа невірні. Однак Юрій Кнорозов не здався.

Почавши свої дослідження зі збереженого «Кодексу майя», він склав каталог ієрогліфів і навіть встановив фонетичне звучання деяких з них. П’ять років Юрій, не виходячи з кабінету, працював над дешифруванням і не дарма – він зробив те, що ще не вдавалося нікому. Зі своїми розробками він мав виступити на захисті кандидатської. Але деякі його тези протирічили теоріям Енгельса, за що Кнорозова могли посадити. На щастя, цього не сталось. Його дисертація стала культурною подією в СРСР.

Однак світове визнання доктор наук здобув не тільки завдяки дешифруванню писемності майя, а й через використання математичних методів при вивченні не розшифрованих абеток. У середині 50-х років він почав дослідження писемності на острові Пасхи, а в 1960 запропонував власний варіант дешифрування писемності долини Інду, хоча його поки що не вважають загальноприйнятим.

«За вкладом, який він вніс в науку, він коштує набагато вище Шампольона, – зазначила в одному з інтерв’ю його учениця, директор Центру мезоамериканських досліджень ім. Ю.В. Кнорозова при РДГУ Галина Єршова. – У Шампольона завдання було досить простим: зіставити білінгву, здогадатися. А у Кнорозова був розроблений метод дешифрування древніх систем письма. Рівень цих проблем не можна порівняти».

Юрій Кнорозов є засновником радянської школи майянистики. Доктор історичних наук (1955). Лауреат Державної премії СРСР (1977). Кавалер Ордена Ацтекського орла (Мексика) та Великої золотої медалі (Гватемала).

У 1999 видатний вчений помер від інсульту, однак у Мексиці й Гватемалі його досі пам’ятають. До речі, популярність отримав не тільки Кнорозов, але і об’єкт його дослідження: писемність майя отримала офіційну підтримку уряду Мексики і викладається в університетах та середніх школах у районах поширення майя.

У 2012 в Канкуні встановили перший пам’ятник науковцю, а в березні 2018 у Меріді, столиці Юкатану – вже другий. Монумент знаходиться поруч з Великим музеєм світу майя, його автор – скульптор  Рейнальдо Боліо Суарес. На триметровому пам’ятнику зображений Юрій Кнорозов з улюбленою кішкою Асею на руках.

В 2016 році іменем Юрія Кнорозова назвали вулицю в Харкові.

Автор: Семен Запорожець