Як Джордж “Секвоя” Гесс вигадав писемність для племені черокі. Індіанці – рабовласники у США

В кінці XVIII століття індіанське плем’я черокі стало одним з п’яти, так званих, цивілізованих племен. Вони почали жити не гірше за білих переселенців та володіти плантаціями. А згодом, навіть, почали використовувати свою абетку та видавати газету власною мовою.

Немалу роль в цьому культурному стрибку відіграв, відомий черокі – інтелектуал, Секвоя (ну або ж Джордж Гесс чи то Гіс).

Гори Аппалачі – батьківщина черокі

На кінець XVIII сторічча черокі  та декілька інших племен здебільшого осідають та приймають елементи європейської культури. Фактично здійснилася мрія президента США Джорджа Вашингтона, який популяризував ідею навернення індіанців у цивілізацію та президента Томаса Джефферсона, що говорив: «Індіанці зможуть залишитися на своїх землях на схід від Міссісіпі лише тоді, коли стануть цивілізованими».  Племена черокі, чикасо, чокто, кріки та семіноли можна було назвати справді цивілізованими.

Черокі жили на південному – сході США (Джорджія, Теннессі, Південна і Північна Кароліна). Вони мали тісні відносини з колоністами та з часом перебрали європейський стиль життя, перейшли від полювання до осідлого землеробства, почали жити в нормальних будинках європейського типу. А ще обзавелися неграми – рабами та власними плантаціями. Цим вони, загалом, були схожі на інші п’ять цивілізованих індіанських племен.

Черокі у Вашингтоні. 1866 рік

В 1830 – х роках більшість їхніх чорношкірих рабів відправилися «дорогою сліз» на нові індіанські території в Оклахомі. Там вони продовжили служити своїм індіанським господарям (рабство на цих землях відмінять пізніше ніж в інших регіонах США, воно існуватиме навіть після Громадянської війни).

Коли вже згадали про Громадянську війну то гріх не наголосити на тому, що черокі підтримували саме Конфедеративні штати Америки. Вождь черокі Стенд Уейті навіть дослужився до бригадного генерала армії КША де командував кавалерійським полком (1st Cherokee Mounted Rifles).

Факт наявності індіанців – рабовласників, мабуть, здатен викликати справжній культурний шок у лівих лібералів та інших борців за права «принижених меншин» до яких вони, зазвичай відносять як чорних так і індіанців.

До речі, в колоніальній Америці траплялося і справжнє біле рабство. Так звані, сервенти укладали договір за яким віддавали себе в майже рабські умови. Це могла бути плата за якусь послугу, наприклад, перевезення до Нового світу. А ще сервентом можна було стати за якийсь проступок, в цьому випадку це були такі собі каторжники. Звісно це не було стандартне рабство (сервенти не перетворювалися на власність господарів і їхній статус не передавався дітям), але умови життя у них мало чим відрізнялися від умов чорношкірих рабів.

Більше того, навіть негр міг в теорії стати рабовласником та плантатором (якщо він був християнином). Так Ентоні Джонсон був захоплений в Анголі  ворожим дикунським плем’ям, проданий ними в рабство арабам та врешті – решт потрапив до Вірджинії. Згодом він отримав свободу, обзавівся фермою, найманими робітниками та рабами. Звісно таких випадків не дуже багато, втім вони є.

Секвоя

Черокі мало чим відрізнялись від інших цивілізованих індіанців. Але Секвоя здобув для них те, що іншим племенам і не снилося – вигадав писемність.

Джордж народився в 1760 – х роках. Можливо він був уродженцем Теннесі і з’явився на світ в селі Таскіджи. Можливо, його батько був білим, а можливо – метисом. Точно можна стверджувати лише одне – про дитинство Секвої мало, що відомо.

Не дивлячись на свою кульгавість він відслужив у армії, а згодом став ковалем, майстром по сріблу.

Секвоя був справді ерудованою людиною. На початку XIX століття він, захоплений писемністю, книгами та газетами європейців, задумується над створенням абетки для свого народу.

Він почав вслухатися у мову черокі. З часом він зміг виділити її склади. Крім того, він роздумував над майбутніми літерами. В цьому йому допомагала книжка, написана англійською мовою (яку він взагалі не міг прочитати, але звідтіля можна було почерпнути форму та вигляд майбутніх літер).

Близько 10 років знадобилося Джорджу Гессу для того, щоб досягти своєї мети – абетка з 86 символів (згодом їх число скоротиться до 85) була готовою. Він починає навчати свою доньку Айоку.

Абетка черокі

Чи варто говорити, що спочатку одноплемінники його не зрозуміли? Звісно, а ще ледь не записали лінгвіста з донькою до одержимих злими духами.

Було вирішено провести експеримент: Секвою та Айоку розділили та попросили Джорджа передавати написані «листя, що говорять» (так сам Гесс називав списані аркуші, газети та листи). Айока з точністю відтворювала суть написаного батьком.

Ідея про захоплення злими духами була відкинута. Сусіди Секвої так захопилися його винаходом, що самі почали вивчати писемність. А в 1821 році Джордж відправляється в подорож поселеннями черокі та вчить їх цій писемності.

Вже за декілька років відбулися перші спроби видати Біблію мовою черокі. Самі черокі починають активно листуватися, у світ виходить перша їхня власна газета «Cherokee Phoenix» (видається і досі англійською та мовою черокі).

На жаль, до нашого часу архів Секвої з його власними записами не дожив (його спала дружина Джорджа, нібито через те, що боялася злих духів, захованих у аркушах). Втім вже у XXI століття дослідник Кеннет Танкерслі знайшов на території штату Кентуккі печеру з намальованими на її стінах літерами алфавіту черокі. Можливо саме тут Секвоя робив свої перші спроби в розробці писемності.

Вадим Патик

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *