Волинська різня: трагедія Польщі та України

ВОЛИНЬ 1943. Чому взагалі відбувся трагічний конфлікт між поляками та українцями?

11 липня 1943 року сталася дуже неприємна подія: окремі загони Української повстанської армії атакували села, де жили поляки і знищили їх.

Перед тим польські солдати з Армії Крайової нападали на українські села і знищували українців.

А перед тим українські націоналісти нищили польських політиків, саботували вибори та підривали залізничну колію, руйнували польську економіку.

То значить в усьому винні українці?

Ніт!

Справа в тому, що після Першої світової війни розпалися імперії, нації почали боротьбу за створення своїх держав і українці цю боротьбу програли, а поляки – виграли.

Звісно ж, можна сказати, що українці цю боротьбу не програли, бо все ж таки мали свою державу УРСР, але ж Ніт – УРСР була проксі-республікою комуністичної Росії. Крім того, українці змогли створити три утворення – соціал-демократичну Українську Народну Республіку, консервативну Західноукраїнську Народну Республіку, й анархічну Вільну територію під керівництвом Нестора Махна.

ЗУНР та УНР обʼєдналися, а згодом до союзу приєднався Південь та Схід України – Вільна Територія. Махно та Петлюра підписали Жмеринський пакт і Вільна територія мала стати автономією у складі майбутньої Української конфедерації.

Але поляки та російські комуністи зруйнували працю українців й завоювали українські землі.

Враховуючи, що Західноукраїнська Народна Республіка змогла створити державу, хоч і тимчасово, міжнародна спільнота на чолі з Великою Британіє зобовʼязала поляків надати українцям Галичини та Волині автономію у складі відновленої, модерної Речі Посполитої.

Польські політики сказали ТАК, але свою обіцянку так і не виконали: українці в Польщі не отримали ні культурної, як планувалося спочатку, ні політичної автономії.

Окремі кроки в цьому напрямку все ж таки робилися: племінник Симона Петлюри Степан Скрипник став депутатом польського парламенту і там зміг добитися того, що в окремих районах Волині відкривалися українські школи, бібліотеки, училища, народні доми – тобто доми культури.

Степан Скрипник розробив у польській верховній раді закон про українську політичну автономію. Але він зробив це лишень 1939 року, Гітлер був уже на підході до польської держави не стало існувати, тому про українську автономію вже не було сенсу говорити.

Тому обʼєктивний історичний висновок такий: поляки тягнули кота за яйця з проголошенням Української автономії, хоча обіцяли це. Їх обіцянка була частиною глобально системи міжнародних відносин.

Ця система міжнародних відносин була однаково поламана як сталінським радянським союзом, як націонал-соціалістичною гітлерівською Німеччиною, так і ліберально-фашистською Польщею, яка здійснювала культурний та соціальний геноцид українців.

Що робити, аби такого трешу як ну Волині 1943 року більше не повторилося?

 

Дивіться про це у нашому новому відео.