Таємниця Адольфа Гітлера: 5 місць, де міг сховатися фюрер-утікач

Адольф Гітлер – фігура, безумовно, демонічна. Ми знаємо майже все про його спосіб життя, побутові звички і, звичайно, суспільно-політичні погляди. І ці знання все ще не сходяться в одну цільну картину перетворення звичайної людини в головного лиходія ХХ століття. Але сьогодні ми поговоримо не про життя Гітлера і навіть не про смерть. А про життя після смерті. Багато хто до цих пір вірить, що фюрер не застрелили 30 квітня 1945 року в своєму бункері, а спокійно доживав свій вік десь на краю світу. Чи можна сприймати такі теорії всерйоз? Зараз дізнаємося. Вирушаємо на пошуки Адольфа Гітлера.

Швейцарія

Аргентинський історик Патрик Бернсайн, посилаючись на один із червневих випусків газети «New York Post» за 1945, говорить:

Маршал Жуков у присутності журналістів зі всього світу заявив, що Гітлер втік.

Отже версія, що Гітлер вижив – це не плітки бульварної преси, масонська змова, це слова людини, яка 8 травня приймала капітуляцію Берліна.

Пізніше, на прес-конференції у Парижі, генерал армії США Дуайт Ейзенхауер заявив:

Ми не змогли знайти жодного свідчення смерті Адольфа Гітлера.

А далі світом розповзлися різноманітні чутки. Як говорить історик Армандо Белеллі, Європою ходили такі версії.

Гітлера бачили в монастирі Сан-Галле, у Швейцарії.

Він працював круп’є у одному великому казино.

Був офіціантом у ресторані, що в центрі Берліну.

Ось так буває: політики та перші державні діячі зададуть тренд, а далі чутки розповзаються світом, немов нафтова пляма поверхнею океану.

Доктор історичних наук, професор Аксель Дрекол пояснює, що людям важко було повірити, що людина, яка завоювала популярність мільйонів німців, європейців та американців, отак взяла й наклала на себе руки, тому версії Жукова та Ейзенхауера прийнялися в суспільстві, як чиста правда, як істина.

Цікаво, що Йосип Сталін ніколи не робив гучних заяв з цього приводу, лишень раз обмовився на Потсдамській мирній конференції, що, мовляв, та ну втік Гітлер, буває, таке-сяке. Ці слова чули його американські, британські колеги. Потім, знову ж таки, в якості чуток, слова Сталіна перекочували у пресу.

Але як би там не було, а документи Державного архіву Російської Федерації говорять нам, що радянська влада розпочала своє розслідування смерті-втечі Адольфа Гітлера, назвавши це секретною операцією «Міф».

Зуби Фюрера – єдиний доказ, що він загинув

Єдиний артефакт, що доводить версію смерті Гітлера в бункері – це його щелепа. Вона сьогодні зберігається у архіві російської ФСБ. Московські історики та працівники архіву певні – Гітлер наклав на себе руки.

Одначе є один момент, який все ж таки дозволяє таємниці Гітлера й досі триматися на плаву. Кремлівські науковці й досі не зробили аналізу ДНК залишків фюрера.

Росія досі не зробила ДНК-експертизу щелепи Гітлера! – заявив недавно екс-співробітник ЦРУ Боб Баєр у 2017 році.

Він разом  колегами дав слово опублікувати документи, які підтверджують, що Гітлера живим вивезли з Берліна, а в руках МГБ-КГБ-ФСБ завжди була щелепа двійника рейхсканцлера.

Американські ж науковці буцімто заволоділи черепом Гітлера. Ніколас Белатоні, професор антропології з університету шатату Конектикут  провівши ДНК-тест, встановив, що це взагалі череп жінки.

Двійники-зіговики

У 1990-ті роки в США були опубліковані «Вербувальні бесіди» і «Щоденники» Мюллера, які зазвичай вважаються літературною містифікацією.

Шеф гестапо Генріх Мюллер писав що у Гітлера були двійники, а їх підготовка проходила в будівлі невеликого католицького монастиря в містечку Фронтера на кордоні Німеччини і Польщі.

Двійники фотографувалися замість Гітлера в оточенні дітей і робітників. За словами кандидата історичних наук Володимира Пилипіва, двійники використовувалися тоді, коли не було необхідності в присутності справжнього Гітлера – наприклад, на масових заходах, де потрібно було вийти, помахати рукою, сказати кілька слів і піти, і де існувала велика ймовірність того, що на Гітлера міг бути скоєний замах.

Є версії, що нацисти спалили саме двійника Гітлера, а не фюрера. Бо сам лідер нацистів вже ніжився під гарячим латиноамериканським сонцем.

Латинська Америка

Повертаємося до чуток про те, що Гітлер вижив. Британські історики Саймон Данстен і Джерард Вільямс із 2007 по 2012 рік мандрували світом, проводячи незалежне розслідування життя Гітлера після його непідтвердженої загибелі.

Вони пишуть, що фюрер дійсно втік. Організатором втечі став Мартін Борман – особистий секретар Гітлера.

«Вогяна земля». Саме так називалася спеціальна операція з порятунку Гітлера. Райський куточок Південної Америки, розташований на південь від річок Ріо-Колорадо в Аргентині і Біобіо в Чилі став місцем міграції головного нациста і його найближчого оточення. Чому Борман обрав саме Патагонію? Тут уже давно оселялися німці. Фактично це була німецька колонія в Латинській Америці. Крім того, у 1943 році до влади прийшов полковник Перон. А він нацистам симпатизував. Плюс, є версія, що майбутній диктатор Аргентини прийшов до влади за гроші Німеччини. Все сходиться.

Один з найпоширеніших варіантів післявоєнного притулку німецького диктатора – це, звичайно, Аргентина. Адже туди дійсно втекло багато нацистів, намагаючись сховатися від переможців. Саме тут ховався від правосуддя Адольф Ейхман, співробітник гестапо, відповідальний за «остаточне вирішення єврейського питання». Але його вистежили та викрали агенти Ізраїлю, він постав перед судом і був страчений. Дивно, але старий нацист навіть змінивши паспорт, в побуті продовжував користуватися справжнім прізвищем. Хіба мало на Землі Ейхманів?

Тут дожив свій вік легендарний «Ангел Смерті з Освенцима», доктор Йозеф Менгеле. До речі, він так і помер своєю смертю, адже після арешту Ейхмана перемістився в Парагвай, а звідти до Бразилії. Ізраїльтяни стверджують, що вийшли на слід обох нацистів одночасно, але заарештували саме Ейхмана, упустивши Менгеле.

Справа в тому, що обраний в 1946 президентом Аргентини Хуан Перон відкрито підтримував нацистів і критикував рішення Нюрнберзького трибуналу. Тому Аргентина і стала справжнім раєм для «злинявших» з розгромленої Німеччини.

Звичайно, Гітлер ховатися у всіх на виду, як Ейхман або Менгеле, не зміг би. Тому прихильники це версії часто шукають сліди фюрера, який змінив ім’я і зовнішність. Поки що безуспішно.

Колумбія

А ось це вже трохи серйозніша версія. Чому? Тому що її у свій час серйозно проробляло ЦРУ. А всім відомо, що американська розвідка по дрібницях не працює.

Документи, що свідчать про такий варіант, спливли ще у 2013 році. Згідно з паперами, в 1955 році агент ЦРУ в Колумбії, що діяв під кодовим ім’ям Cimelody-3, повідомив у Центр, що йому довелося поспілкуватися з колишнім офіцером СС на ім’я Філліп Сітроен. І цей самий Сітроен розповів йому, що роком раніше особисто бачився з живим і здоровим Адольфом Гітлером. І навіть продемонстрував фотографію, копію якої агенту вдалося роздобути. Підпис до фото: «Тунга, Колумбія, Південна Америка, 1954 рік».

Нібито фюрер жив в Колумбії під ім’ям Адольф Шріттельмайор. І, якщо вірити фотокартці, навіть зовнішність не міняв, хизуючись своїми знаменитими вусами та чуприною.

Проте, з огляду на те, що ЦРУ досить швидко закинуло пошуки фюрера в Колумбії, версія залишається малоймовірною.

Німеччина

Одна з найцікавіших версій. Є думка, що нікуди фюрер з Німеччини і не виїжджав, а переховувався у соратників, змінивши зовнішність та ім’я. З одного боку, звичайно, вкрай малоймовірно. Адже як він виглядав, знала вся Німеччина. Сховатися на рідній землі було б складніше всього.

З іншого боку, той же доктор Менгеле далеко не відразу поїхав до Латинської Америки, а до 1949 року переховувався у Баварії. Адже там серед місцевих жителів у нацистів залишилося чимало прихильників, які могли допомогти з притулком, харчуванням, анонімністю.

Найбільш божевільна версія. Наша улюблена. Відповідно до цієї конспірологічної теорії, нацисти за роки при владі встигли побудувати на Південному полюсі укріплену автономну базу, справжню фортецю. І, можливо, до сих пір живуть там, виношуючи плани помсти. До них міг втекти і Гітлер.

Як би смішно це не звучало, але і у цій версії є свої доводи. Німецька експедиція в антарктичний сектор «Нова Швабія» у 1938 році – це факт. Більш того, відразу після повернення експедиції, Рейх заявив про свої претензія на цей клаптик суші. До речі, сучасна Німеччина цих претензій поки і не скасовувала.

Але почалася Друга світова, і освоєння Антарктики Рейхом було призупинено. За офіційною версією. Ось тут і вступають в гру конспірології, які стверджують, що насправді німці продовжували активно освоювати полюс, побудували там величезну базу і переправили туди якісь таємничий реліквії.