Олена Степанів: історія першої у світі жінки-офіцера, яка воювала в УСС та УПА

Постать Олени Степанів (Степанівни) стала культовою не лише для України. Адже її першою з жінок зарахували на військову службу у званні офіцера. Мало хто знає про те, що вона володіла надзвичайною вродою, була моделлю для спортивного підручника, а марки із її зображенням продавались по всій Європі.

Олена народилася 7 грудня 1892 року в невеликому селі Вишнівчик (Перемешлянський район, Львівська область), у родині священика УГКЦ Івана Степаніва. Вона стала третьою, наймолодшою дитиною у сім’ї. Однак, незважаючи на те, що її старший брат Ананій отримував освіту вдома,  батько відіслав на навчання до Львова саме її.

Олена Степанів досягнула чималих успіхів у науці, зокрема, захистила докторську дисертацію у Відні, викладала історію і філософію у Львівській гімназії сестер-василіянок, стала членом Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка та членом АН УРСР, написала низку праць з географії.

Гонорова красуня

Її захоплювали книжки, вона дуже багато читала. Та при цьому любила танці та музику. Її фотографували для підручника з гімнастики Івана Боберського – вона була моделлю, що демонструвала правильне виконання різних вправ.

 «Вона була красуня, мала надзвичайний шарм. Була дуже гарно складена, дуже пропорційно. Абсолютно ангельське личко, але дуже міцний характер», – так говорить про неї український архівіст Галина Сварник

Відомо, що на першому Шевченківському здвигу, тобто показному виступу, вона стала показницею – вела всіх за собою. Олена мала яскраво виражені лідерські якості, тому до неї прислухатись як близькі люди, так і незнайомці.

Коли майбутній президент Польщі Юзеф Пілсудський, повертаючись із Сибірських таборів, зупинявся у Львові, то він не зміг відвести очей від Олени Стапанів. Подейкують, що правитель навіть мав почуття до красуні, однак вона не бачила нікого, окрім Романа Дашкевича, свого чоловіка, з яким одружилась 1921 року у Відні.

За свою миловидну зовнішність та сильний характер вона отримала репутацію гонорової красуні.

«То була гонорова жінка. До неї дуже багато чоловіків залицялося», – каже заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій.

«Жінкам на фронті не місце»

Тим часом у країні вже передбачали початок Першої світової війни.

«Після виснажливих тренувань у різних військових організаціях, Олена прийняла рішення: їхати на фронт. Проте для того, аби туди потрапити, необхідно було мати спеціальну виказку із фотографією».

Приховавши волосся під шапкою та переодягнувшись у військову форму, вона вирушила до фотографа.

«Вона була русява, з синіми очима. Вона знайшла в шафі уніформу та вирушила фотографуватися. Фотограф зрозумів, що щось не так, що дуже вже цей стрілець виглядає юно та по-дитячому. І впізнав у ній жінку. Коли вона прийшла забирати фотографії, то він викликав поліцію, яка зі зброєю супроводжувала її в дільницю», – розповідає Галина Сварник.

Жандарми, що супроводжували Олену, спершу вирішили, що вона – шпигунка. Згодом жінка написала листа до бойової управи, у якому висловила бажання їхати на фронт. Проте їй відмовили, сказавши що жінкам на фронті – не місце.

Вона продовжувала писати листи, в яких запевняла, що впроходила підготовку на рівні з чоловіками та звинувачувала керівництво управи в дискримінації. Так, Олена все ж потрапила до війська, хоч і подейкують, що за сприянням Пілсудського.

«Вона таки потрапила на фронт восени 1914 року. Дуже важкі бої на мадярському фронті, вона описала це в своїх рукописних спогадах, що зберігаються у варшавських архівах. І першу ж свою військову нагороду вона отримала вже в листопаді 14-го року – срібний хрест хоробрості архикнязя Карла».

Архівіст пояснює: до цього часу жінок не відпускали на війну. А якщо вони і брали участь, то лише як спеціально підготовлені шпигунки.

«Армія до неї ставилась дуже негативно. Тобто вона, все-таки можна вважати,  була однією із перших жінок-офіцерів, у світі, і однозначно першою українською».

Після запеклих боїв під Лисовичами на Болехівщині 1915 року Олена потрапила до російського полону на два роки у Ташкент. Про її перебування там повідомляли не лише українські ЗМІ, а й європейські. Дехто стверджує, що її наречений Роман Дашкевич навіть планував здатись російським військам, аби бути поруч із коханою.

Повернувшись на Галичину, Олена поновилась в УСС та продовжила свою боротьбу в УПА.

Вшанування пам’яті

 З 2015 року у Львові вручають відзнаки імені Олени Степанів. Ними нагороджують жінок за значний внесок у розвиток освіти, науки, культури та громадської сфери.

 

Наталія Козак

 

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *