Корпус козаків оттоманських

Коли українська шляхта та козаки об’єднувалися з турками то москалі програвали війни.

І Кримська війна цьому найкращий приклад.

Михайло Чайковський був тим ще крутим та класним хлопом. Будучи представником аристократичного сімейства з Житомирщини він пам’ятав та шанував своїх предків.

Батько моєї матері, Міхал Глембоцький, був одним із останніх представників на Волині та Україні шляхти, зайнятої “озорничеством” і наїздами. Він був грізним шляхтичем для козаків, гордим козаком для ляхів і завзятим поляком для росіян і німців. Хоч людина старовинного крою, він був не дурень, умів і скопити, і пожити.

В 1831 він не зміг утриматися від участі в Польському повстанні, тим більше, що його тесть, Кароль Ружицький, був одним з керівників цього руху.

Втім повстання провалилося і ніякої «вашої та нашої свободи не вийшло», а Михайло тікає до Парижу. Ну, а куди ж ще? Там вдруге вискочив заміж за багату француженку і почав займатися журналістикою.

Людиною він був освіченою (вчився в ліцеї Джона Уолсея) і тому примкнув до літературної тусовки (Адам Міцкевич, Юліуш Словацький) та почав писати, ставши представником, так званої, української школи польського романтизму.

Чайковський мріяв про якесь державне утворення нового формату в якому було б зручно жити і українцям і полякам. Врешті решт він дійшов до популярної в ті часи ідеї слов’янської федерації.

Саме на цих позиціях стояло і Кирило-Мефодіївське братство. Є думка, що саме він, а не ніякий там Костомаров написав “Закон Божий, або Книга Буття українського народу” – програмний документ братства.

Як би воно там не було, бачачи неможливість ведення боротьби з Росією на її територіях Михайло їде в Константинополь –  столицю її відвічного ворога Османської імперії.

18 грудня 1850 року він приймає іслам, бере ім’я Мехмед Садик та отримує в подарунок помістя. А, що саме головне приступає до формування козацької частини в турецькій армії.

Корпус козаків оттоманських чи то слов’янський легіон до якого увійшли як українські добровольці так і поляки, болгари та, навіть, євреї.

Сам підрозділ можна віднести до справді регулярної армії адже він був організований та мав однострій. Чайковський підходить до справи створення свого підрозділу з усією відповідальністю: сам розробляє мундири та закупляє на власні гроші арабських скакунів.

А ще вводить українську мову, як мову командування.

23 січня 1853 року козаки склали присягу турецькому султану, а Михайло Чайковський отримує титул «Міріан-паша» (кошовий отаман).

Так українці отримали свій справжній підрозділ регулярної модерної армії (якщо так можна висловитися про армію Османської імперії, звісно) та змогли вступити в бій зі своїм вже доволі давнім ворогом – Російською імперією.

Легіон прийняв участь в обороні Сілістрії та взятті Бухареста, показавши, що українська військова звитяга таки жива.

Вадим Патик