Історик Ярослав Грицак: “Україна застрягла в постреволюційному чистилищі”

У революції немає кінця.

Ситуація не зміниться, бо для цього немає жодних передумов. Вона могла б покращитися, якби ще в 2014–2016-му уряд Яценюка провів радикальні реформи. Але цього не сталося. А значить, доведеться платити високу ціну за повільні або відкладені зміни.

Економіка буде неспішно зростати. Що саме собою досягнення, якщо врахувати, в яких умовах зараз Україна. Але це навряд чи зробить нас щасливими. Макропоказники на хліб не намажеш. Тому ми продовжимо скаржитися на владу.

Однак третього Майдану, найімовірніше, не буде. Просто тому, що Майдан передбачає сплетіння великого страху та великої надії. А у нас немає зараз ні того, ні іншого. І нізвідки взятися. Так, пристрастей завжди готовий додати Путін, але це не революційні побоювання.

Хто б не прийшов до влади, дива не станеться

Не буде і великої надії. Ми змучилися й вигоріли. Стаємо циніками та скептиками. У кращому разі готові терпіти і чекати нового шансу. Тому наполегливо та сміливо триматимемо дулю народної ненависті в кишені й житимемо, як раніше.

Шлях українського равлика

Сценарій впізнаваний. Історики й економісти називають його “сценарієм равлика”. Равлик, як відомо, повзе повільно, але впевнено. І все здається стабільним, але лише на перший погляд.

Ще ніколи за роки незалежності у нас не було такої великої невизначеності щодо того, хто стане наступним президентом. Раніше ми хоча б розуміли імена головних кандидатів. Зараз ні. А деякі потенційні учасники гонки грають у мовчанку.

Значно помітнішою ця нестабільність стане на парламентських виборах. Але поки партії та їхні лідери змагатимуться, українці пересваряться між собою, доводячи, чий кандидат кращий. Реальні друзі перестануть спілкуватися, віртуальні — відфрендяться. Активізується регіональний поділ. Ще одна лінія розбрату — між телевізійними батьками й інтернетними дітьми. Загалом, стабільність нам може тільки снитися.

Те саме з економікою. Багато людей наївно вірять, що равлик колись уповзе в багатство. Але, як показує історія, в багатство можна тільки вскочити. І шанси на такий стрибок з’являються лише за часів воєн або революцій, коли відкривається вікно можливостей. Україна мала їх три: період розпаду СРСР і два Майдани. Жодним ми не скористалися.

Колонку опубліковано в спецпроекті НВ “Світ у 2019” за ексклюзивною ліцензією британського видання The Economist. Републікацію повної версії заборонено. Читати далі – тут.