День, який змінив історію. Як Гітлер став канцлером Німеччини

30 січня 1933 року президент Німеччини Пауль фон Гінденбург затвердив лідера Націонал-соціалістичної робітничої партії Адольфа Гітлера рейхсканцлером – главою уряду; Франц фон Папен, довірена особа Гінденбурга, став віце-канцлером. 

У вересні 1919 року 30-літній ветеран Першої світової війни Адольф Гітлер познайомився із засновником Німецької робочої партії Антоном Декслером, до якої невдовзі вступив, мобілізувавшись із армії. Досить швидко він став відповідальним за партійну пропаганду, і 12 вересня 1920 році разом із Декслером проголосив програму «25 пунктів», в якій закликав, зокрема, до соціалістичних перетворень в Німеччині, централізації влади, денонсації Версальського договору. Того ж дня партія була перейменована в Німецьку націонал-соціалістичну робітничу (НСДАП). 29 липня 1920 року Гітлер був обраний її головою, а Декслеру був залишений пост почесного голови без реальних повноважень.
До кінця 1920 року НСДАП стала досить впливовою в Баварії, де після розгрому в 1919-у році Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали консервативні і націоналістичні сили. У листопаді 1923 року, скориставшись із урядової кризи, пов’язаної із франко-бельгійською окупацією Рура, і будучи під враженням “Походу на Рим” Муссоліні, коли тому вдалось стати прем’єр-міністром Італії, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта. Однак досить швидко «Пивний путч» був придушений, а сам Гітлер засуджений на 5 років.
Зусиллями Грегора Штрассера, представника “лівого” крила нацистської партії, за час відсутності Гітлера НСДАП перетворилася на загальнонаціональну політичну силу. Вийшовши на волю через дев’ять місяців, Гітлер зумів знайти підтримку серед промислових магнатів Баварії, а завдяки зусиллям Йозефа Геббельса, секретаря Штрассера, нацисти стати впливовою силою в Берліні.
В 1930 році НСДАП здобула перші суттєві успіхи на парламентських виборах, а після того як через два роки на виборах до рейхстагу за нацистів проголосувало 14 мільйонів чоловік, Гітлер висунув свою кандидатуру на президента Німеччини, але в березні 1932-го року програв на виборах Паулю фон Гінденбургу, який призначив на посаду канцлера генерала Курта фон Шлейхера.
Після поразки на виборах Гітлер дав завдання знайти компромат на Гіндебурга і в кінці 1932 року в пресі з’явились публікації про фінансові зловживання його сина, який, будучи великим поміщиком, нецільовим чином використовував державні дотації і ухилявся від сплати податків. Шантажуючи Оскара фон Гінденбурга, Гітлер дав зрозуміти, що у випадку, якщо його буде призначено канцлером, подальші розслідування “справи Гіндебургів” припиняться і документи не попадуть в прокуратуру.
Оскільки фон Шлейхер не мав сильної підтримки в парламенті і проти нього виступали ряд близьких до президента впливових людей, він був зміщений всього після двох місяців роботи, і 30 січня 1933 року Пауль фон Гінденбург призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером (главою уряду) Німеччини, а 1 лютого розпустив парламент. З цієї миті вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період в історії Німеччини — Третій рейх.
21 березня 1933 року з нагоди скликання нового парламенту відбулось символічне рукостискання Гітлера і Гінденбурга, яке символізувало історичну спадкоємність влади в пруссько-німецькій державі.
По смерті Гінденбурга у серпні 1934 року за результатами плебісциту президентство було скасовано, а президентські повноваження глави держави передані Гітлеру як «фюреру і рейхсканцлеру». Ці дії отримали схвалення 84,6% виборців.
Незабаром після приходу до влади Гітлер оголосив про відмову виконувати умови Версальського договору, був скасований статус демілітаризованої Рейнської зони, відновлена армія, військова авіація, створено танкові війська; протягом кількох років було практично повністю ліквідовано безробіття, розгорнулись великі будівництва, в дусі реваншизму організовувались масові свята і культурні заходи. В 1934 році під час погрому, відомого як «Ніч довгих ножів», було вбито багатьох політичних супротивників Гітлера, зокрема екс-канцлера Курта фон Шлейхера і Грегора Штрассера, давнього конкурента за лідерство в НСДАП.

Автор: Володимир Лук’янюк

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *