Чому МЗС Німеччини не визнає Голодомор. Що про це каже історик Ярослав Грицак

МЗС Німеччини проти того, аби німецький Бундестаг визнавав Голодомор геноцидом українського народу. Історик Ярослав Грицак вважає їх аргументи безсенсовними. 


Як повідомляє “Європейська правда”, про це в інтерв’ю українській службі Deutsche Welle заявив депутат від правлячого Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Арнольд Фаатц, який розповів про перебіг засідання петиційного комітету.

Як повідомлялося, комітет німецького Бундестагу у понеділок почав розглядпитання про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Наприкінці травня петиція із відповідним закликом до німецького парламенту набрала необхідний мінімум у 50 тисяч голосів для її розгляду.

“МЗС хоче, аби петицію було відхилено з обґрунтуванням, що поняття геноцид не було визначене до 1951 року. На мою думку, цей аргумент є дуже технократичним. Те ж саме стосується й іншого аргументу – що, окрім українців, це штучно влаштований голод мав і інших жертв, зокрема, в Росії, на Кавказі. Цей аргумент, на мою думку, так само більше схожий на відмовку”, – заявив німецький депутат.

Він назвав таку аргументацію небезпечною, оскільки вона може призвести до вимог нацистів не визнавати гітлерівський геноцид, який так само відбувся до визначення цього поняття.

“Це рішення МЗС хибне ще й тому, що це означає стати на коліна перед Росією. Очевидно, ніхто не хоче створювати нові теми для конфронтації з Росією”, – додав парламентар.

Фаатц  підкреслив, що у зв’язку з оцінкою МЗС можна очікувати, що петиційний комітет відхилить петицію.

“Я вважаю це неправильним. Колеги, які вважають так само, найімовірніше, подадуть заявку на те, щоб голосувати за цю петицію в Бундестазі окремим пунктом. Але, ймовірно, більшості для прийняття цієї петиції у Бундестазі не знайдеться”, – додав він.

Співголова Німецько-української історичної комісії Ярослав Грицак вважає аргументи Міністерства закордонних справ Німеччини щодо неможливості визнання Голодомору геноцидом безсенсовними.

Як пише “Європейська правда”, про це він сказав у коментарі українській службі Deutsche Welle, реагуючи на дискусію, що триває у Німеччині щодо Голодомору.

Як відомо, комітет німецького Бундестагу провів засідання щодо петиції про визнання Голодомору геноцидом українців, яка наприкінці травня набрала необхідний мінімум у 50 тисяч голосів для розгляду її парламентом.

Грицак каже, що петиції щодо Голодомору, яку обговорював петиційний комітет Бундестагу,  “бракувало документів, які могли би дати точніше правове означення геноциду”, а аргументи МЗС Німеччини він називає “такими, що не мають жодного сенсу”.

“Поняття геноциду, яке було прийнято ООН, є штучно звужене, по суті, кастроване. Тобто українська сторона мала би пропрацювати правову сторону”, – каже Грицак і нагадує, що визначення злочинів геноциду у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленій ООН 1948 року, були значно звужені під тиском СРСР. Зокрема, з конвенції тоді зникли усі згадки про політичні аспекти.

МЗС Німеччини виступає проти того, аби німецький Бундестаг визнавав Голодомор геноцидом. Зокрема, МЗС хоче, аби петицію було відхилено з обґрунтуванням, що поняття геноцид не було визначене до 1951 року.

Грицак також підтвердив, що у комісії розходяться думки щодо застосування поняття геноцид до Голодомору, який усі її члени одностайно визнають спланованим злочином проти людяності.

“Справа в тому, що треба довести намір – що Сталін хотів винищити саме українців. Такий намір довести неможливо, тому що поки що не знайшли документів. Ми можемо знайти дуже багато документів чи фактів, чи спогадів, які дають опосередкований доказ, але не дають прямого доказу”, – пояснює Грицак.

Грицак також відреагував на критику українського посла в Німеччині Андрія Мельника, який стверджує, що комісія робила недостатньо, аби впливати на німецьку громадськість щодо цього питання, та закликав до переформатуваннякомісії.

“Ми не є державною інституцією, ми – добровільне об’єднання істориків, українських та німецьких, які вирішили показати свою солідарність з Україною під час російської агресії 2014 року, виступивши з цієї ініціативою. І ми не беремо жодної копійки від української держави”, – зауважив історик Ярослав Грицак.

Про позицію посла читайте у його колонці: “Мовчання буває злочинним: чому історик Грицак має піти з українсько-німецької комісії“.

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.