Террі Пратчетт. Правила життя

Британський письменник Террі Пратчетт (28 квітня 1948 – 12 березня 2015). Автор гумористичних романів у жанрі фентезі, більшість з яких увійшли до серії «Дискосвіт». Його книг у світі 37-а мовами продано понад 85 мільйонів примірників, а заслуги в галузі літератури в 2009 році були відзначені посвятою в лицарі Британської імперії.

Люди ніколи не бачать те, існування чого їм здається неможливим.

Життєво важливий інгредієнт успіху – це не знати, що задумане вами неможливо виконати.

Жахливо, коли знаходиш в своїй голові всякі цікаві речі і не знаєш, що вони там роблять.

Ненормальне завжди стає нормою – головне, дати йому трошки часу.

Світло думає, що рухається швидше за всіх, але це не так. Воно переміщається дуже швидко, але темрява завжди опиняється на місці раніше і чекає його.

З боягузів виходять хороші стратеги.

Несправжнє, яке хоче стати справжнім, часто стає більш реальним, ніж саме сьогодення.

Іноді скло змушене блищати яскравіше діаманта, тому що більше потребує самоствердження.

Людина, яку можна купити, зазвичай нічого не варта.

Взагалі, люди в більшості своїй не такі вже й злі. Вони просто занадто захоплюються новими ідеями. Цікаво ж влізти у високі чоботи і розстріляти кого-небудь, або вирядитися в білі простирадла і кого-небудь лінчувати, або натягнути виварені джинси і збацати кому-небудь на гітарі.

Не всяке ім’я підходить людині. Ім’я повинно бути таким, щоб з ним було зручно мити підлогу.

Клоуни потрібні виключно для однієї цілі: після того, як ви їх побачили і що б з вами потім не трапилося – хороше чи, погане, – ви будете радіти цьому як немовля. Приємно усвідомлювати, що на світі є хтось, кому зараз куди гірше, ніж вам.

Той, хто створював людей, ким би він не був, припустився у своїх розробках однієї великої помилки. Люди так і прагнуть стати на коліна.

Сила тяжіння – це звичка, від якої важко відмовитися.

Життя – не більше, ніж просто звичка, від якої важко відмовитись.

 

Життя – це не швидкісна траса, а смуга зустрічного руху.

Справжній кіт намагається прожити своє життя мирно, так, щоб люди якнайменше втручалися у його життя. У цьому справжні коти дуже схожі на справжніх людей.

Котам слід давати короткі імена, які не соромно викрикувати ночами на всю округу.

Якщо коту чогось не дати, він почекає, поки ви відвернетеся, і візьме сам.

Якщо минуле відоме, а майбутнє – ні, ви дивитесь не у той бік.

У дев’яноста випадках зі ста справжнє кохання – це болісне, до поколювання в суглобах, заціпеніння.

Ніхто не любить сидіти по вуха в лайні, а квіти – тим більше, от і ростуть.

Кожна робота здається цікавою, поки нею не займешся.

Можна скільки завгодно тинятися світом і відвідувати різні міста, але головне – потім вирушити туди, де матимеш змогу згадати усю ту купу речей, яку бачив.

Будь-яка випадковість — всього-навсього лише частина замислу більш високого порядку.

Якось ніяково усвідомлювати себе богом світу, який існує тільки тому, що кожна крива неймовірності повинна мати свій кінець.

Створюючи світ, Творець видав на-гора масу видатних і надзвичайно оригінальних ідей. Проте зробити світ зрозумілим в його плани не входило.

Богам дуже не подобається, коли люди не працюють. Люди повинні бути постійно чимось зайняті, в іншому випадку вони можуть почати думати.

Тільки в сновидіннях ми знаходимо справжню свободу. Весь інший час ми на когось працюємо.

Боги дали людям почуття гумору, щоб спокутувати свою провину за те, що розділили їх на дві статі.

Автор: Володимир Лук’янюк