Леся Українка та її подруга Ольга Кобилянська: жіноча любов чи дружба?

Леся Українка одна з найвідоміших поеток України. Минувши століття, ми згадуємо її як жінку, яка в українській літературі стоїть пліч-о-пліч Шевченка та Франка на п’єдесталі геніїв.

Але що насправді ми про неї знаємо? Направду, дуже мало, особливо, що стосується її особистого життя.  Радянські стереотипи заклалися навіть в головах дітей народжених за незалежності України. Леся Українка не була кремезною та чоловікоподібною як про це нам розповідали. Стереотипний образ вічнохворої та втомленої Лесі заклався в наших головах і тепер нам насправді варто було б переосмислити засади життя поетеси.

Аналізуючи життєві сторінки Лесиного особистого, відомо, що у її життя фігурували два чоловіки:  Сергій Мержинський, друг, що  не відповідав взаємністю та Климентій Квітка. Леся одружилася з ним за 6 років до смерті у віці 36 років.

Епістолярій Лесі дає змогу поринути й відслідкувати лінії життя поетеси. Щодо її дружби з Кобилянською, то й справді нині голосно заявляють про те, що поетеси були не лиш подругами, щось у їхній розмові було сповнене тепла та доброзичливості, зрештою, чимось таким, що часто звуть “любов”. Таких висновків доходять прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію.

До теперішнього часу, на жаль, збереглися тільки листи Лесі Українки до Ольги Кобилянської й лише один лист Ольги Кобилянської до Лесі Українки. Досі невідомо чому ці листи зникли з особистого архіву Кобилянської. Поетеси були дуже близькі духом, Ольга захоплювалася внутрішньою силою Лесі, а та в свою чергу знайшла в подрузі підтримку та прагнення самостійності. Вони обоє захоплювалися фольклором, музикою, етнографією.

Жінки зблизилися 1901 року на грунті трагедій. Тоді Ольга Кобилянська саме розлучилася з Осипом Маковеєм, якого кохала багато років. А Леся доглядала близького друга, в якого теж була закохана, Сергія Мержинського. Коли Леся освідчилася йому в своїх почуттях, почула у відповіь лише “Ні”, адже кохав іншу.В останні дні Леся була з ним, він був смертельно хворим, і зрештою помер на її руках. У той же рік Ольга та Леся зустрілися у Карпатах, і як каже дослідниця Соломія Павличко “між ними відбулося емоційне зближення”.

Леся Українка листувалася з Кобилянською впродовж 14 років. І саме в листах до неї вона ділиться найінтимнішими подробицями свого життя. В останньому листі Лесі Українки до Ольги, написаному  в Єгипті наприкінці 1912 p., були слова: «…хтось та ще й хтось die gehoren zusammen. Хтось когось любить». Ця фраза закінчувала їх листи безліч разів. Можливо, це був своєрідний прихований код з оригінальним словами замість стандартних.

Коли Леся Українка померла, Олена Пчілка, її мама написала до Ольги Кобилянської: «…я знаю, що Ви не тільки поважали її як талановиту письменницю, а й любили її особисто. Вона теж любила Вас дуже, між Вами була справді якась духовна спорідненість…»

Леся в своїх листах часто називала подругу пестливими словами “хтосічка”, “киця”, “мила пані Ольга”, екзотично “Libe, ferne Lotos blume!” (мила далека квітка Лотосу) і “Libe, Libste Wunderblume” (Мила, дуже мила, чарівна квітка). Їх листи еволюціонували: якщо на початку спілкування лист завершувався фразою:”Ваша подруга Леся Українка”, то потім це була фраза “хтось”. Доводять, що Леся писали про одностатеве кохання у драмі “Блакитна троянда” (в першій редакції назва “Нічні метелики”).

Що то було, любов людська чи жіноча, залишається лиш здогадка. Обоє були старими дівами на той час, після 30 не мали ані чоловіків, а ні дітей, прагнули любові, жили з розбитим серцем та страждали від нерозділеного кохання. Можливо, вони знайшли відраду одна в одній. Фактично, Кобилянська була єдиною подругою Лесі. Відтак дві найпрогресивніші жінки свого часу мали славу в літературі, але не мали щастя в особистому житті.

Світлана Небилович, Syla.news