Геолокація Сартра. Де був та де не бував екзистенціаліст Жан-Поль

Екзистенціалізм – це гуманізм, вважає Жан-Поль Сартр. А от геолокація знаходить його у цікавих місцях Парижу, Куби та навіть України, показуючи де бував ідейник гуманізму та що він там робив.

Нормальна школа. Париж

Поки ви ходили до своїх загально навчальних шкіл з пахучими їдальнями, злими вчительками та спортзалами, де замість щастя, вам на голову падає штукатурка, юначок Жан-Поль ходив до НОРМАЛЬНОЇ школи.

École normale supérieure – то давня богадільня, заснована 30 листопада 1794 року декретом Національного Конвенту.

Там Сартр вчився і писав дисертацію з філософії. Написав. Захистив. Раунд.

Бесіди із Че та Фіделем. Гавана, Куба

Сартр, як лівий інтелектуал та прихильник комуністичних поглядів, підтримав революцію на Кубі 1959 року. У червні 1960-го він написав цикл  16 статей «Ураган на цукор», де аналізував та вітав події на острові свободи. Також екзистенціаліст співпрацював з інформаційним агентством «Латина Пренса», ну і звісно поїхав на гостини до Ернесто Че Гевари та Фіделя Кастро.

З ним ще й була його подружка – Сімона де Бовуар. Чай пили, сигари курили, смаколики куштували.

 

Сартр у Львові

У 1964 році разом з тусівкою ЮНЕСКО Сартр завітав на party-hard до Тарасової Гори, де вшановували пам’ять Кобзаря.

У Києві француз зустрівся з українським дослідником екзистенціалізму Ігорем Бичко, а у Львові мав лекцію для студентів університету Франка і жив у готелі «Жорж».

 

Café de Flore

У 1887 році Париж ознаменувався появою кафе «Флора», де почала тусуватися місцева богема. Художники, скульптори, поети, філософи смакували там круасанами, кавою, чізкейками та салатами.

І кого там тільки не було – Аполлінер, Хемінгуей, Бретон, Капоте, Бегбедер.

А от Сартр та Сімона мали статус VIP-клієнтів. На них там окремий столик бронювався завжди.

Сартр без Нобеля. Норвегія, Осло

Сеньйор Жан-Поль міг би поїхати до Норвегії, подихати чистим гірським-морським повітрям, скуштувати риби, але не судилося. Йому присудили Нобелівську премію, мали вручити її прямо у міській раді Осло, однак…Сартр відмовився від Нобеля.

Тоді він сказав приблизно так:

Я не хочу бути зобов’язаним будь-якій соціальній інституції.

Через кілька місяців Жан-Поль шокував світ:

Я відмовляюся від літературної діяльності. Література – це  сурогат дійсного перетворення світу.

Та де би не бував Сартр, де би не геолокація не фіксувала його грішне тіло, головна ідея життя філософа була прочитана у Парижі в 1946 році. Публікуємо, один з головних моментів цього важливого твору:

Для екзистенціаліста людина тому не піддається визначенню, що спочатку нічого собою не представляє. Людиною вона стає згодом, причому такою, якою вона зробила себе сама. Таким чином, немає ніякої природи людини, як немає і бога, який би її задумав. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе представляє, але така, якою хоче стати.

І оскільки вона представляє себе вже після того, як починає існувати, і проявляє волю вже після того, як починає існувати, і після цього пориву до існування, то вона є лише тим, що сама із себе робить.

Таким є перший принцип екзистенціалізму.

Це і називається су6’ективністю, за яку нам дорікають. Але що ми хочемо цим сказати, крім того, що у людини гідності більше, ніж у каменю або столу? Бо ми хочемо сказати, що людина перш за все існує, що людина – істота, яка спрямована до майбутнього і усвідомлює, що вона проектує себе в майбутнє.

Людина – це перш за все проект, який переживається суб’єктивно, а не мох, не цвіль і не кольорова капуста. Ніщо не існує до цього проекту, немає нічого такого, що можна осягнути розумом небі, і людина стане тим, яким є її проект буття. Не такою, якою побажає.

Під бажанням ми зазвичай розуміємо свідоме рішення, яке у більшості людей з’являється вже після того, як вони з себе щось зробили. Я можу мати бажання вступити у партію, написати книгу, одружитися, проте все це лише прояв більш первісного, більш спонтанного вибору, ніж той, який зазвичай називають волею. Але якщо існування дійсно передує сутності, то людина відповідальна за те, що вона є. Таким чином, в першу чергу екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття і покладає на неї повну відповідальність за існування.